Чи треба боятись націоналізму?

Дмитро ДИКАНСЬКИЙ

Той факт, що в парламент потрапили нові політичні сили — «Удар» і «Свобода» — свідчення того, що суспільство усвідомило необхідність змін, і це лише початок формування саме української влади. Стрижнем такої влади, як світоглядної позиції, може стати поміркований націоналізм.

Поняття «націоналізм» в суспільстві сприймається неоднозначно, бо не всі обізнані по суті цього поняття, а всякого роду недоброзичливці, безсоромно перекручуючи історичні факти, формують в частині суспільства негативне ставлення і навіть його несприйняття, ототожнюючи націоналізм з фашизмом.
Ця безсоромна брехня спростовується навіть тим фактом, що провідника українського націоналізму Степана Бандеру гітлерівська влада заарештувала і відправила до концтабору «Заксенхауз» 30 червня 1941 року, де він перебував до восени 1944 року, а 15 жовтня 1959 року агентом КДБ він був вбитий в Мюнхені.
Україна, як незалежна велика держава в центрі Європи, заважала би і одному, і другому диктаторові панувати на європейському континенті.
Кожне слово має своє конкретне тлумачення. Так, поняття «фашизм» — цітую російською мовою — «форма открытой диктатуры буржуазии, направленной на искоренение демократии…» (С.И. Ожегов. Словарь русского языка изд. СЭ Москва 1970 г.)
Більшість європейських країн побудована на світоглядних позиціях соціал-демократії, тобто соціальній спрямованості всіх державних інституцій і народовладдя. Якщо із цього словосполучення вилучена демократія, то маємо: націонал-соціалізм — гітлерівська Германія — диктатура нації. Або більшовицько-сталінський СРСР: теж соціалізм, тільки диктатура класу — пролетаріату.
З того ж словника «викопуємо», що ж таке націоналізм?
«Націоналізм — реакционная буржуазная ідеологія…», тобто він виражає класові інтереси буржуазії». А є і інше тлумачення в цьому словнику: «Движение за независимость народа…»
Саме для цієї мети у Відні 3 лютого 1929 року і була створена ОУН, «Організація українських націоналістів», на чолі якої став Євген Коновалець…
В сучасній Україні поняття «націоналізм» ототожнюється з поняттям «патріотизм». Саме патріотизму не вистачає в нашому суспільстві, щоб ми всі, сущі сьогодні в Україні, незалежно від національності, мови спілкування, політичних уподобань і таке інше, об’єднались навколо простої і людяної «загально національної» ідеї — досягти європейських стандартів життя і зайняти належне нам місце великої європейської держави.
А задля цього ми повинні відчути себе громадянами і взяти на себе відповідальність за стан справ в державі — хто скільки зможе. Бо тільки ми самі зможемо змінити ситуацію на краще, якщо, повторююсь, станемо нацією.

 

 

 

 

 


Понравилась статья? Оцените ее - Отвратительно!ПлохоНормальноХорошоОтлично! (4 голосов, средняя оценка: 2,75 из 5) -

Возможно, Вас так же заинтересует:
Загрузка...

Комментариев еще нет