Дружківські краєзнавці долучилися до обговорення проблем декомунізації

Дмитро БІЛЬКО, спеціально для НД

Минулої неділі у Краматорську відбувся Громадянський форум відновлення та збереження національної пам’яті. Прибув цілий десант представників Українського інституту національної пам’яті (УІНП) на чолі з Володимиром В’ятровичем. Програмою форуму передбачалися лекції, виставки, обговорення. Подія відбулася у стінах Краматорської української гімназії. Організаторами були запрошені гості з багатьох навколишніх міст: краєзнавці, освітяни, музейники, громадські діячі, журналісти з Краматорська, Бахмута, Костянтинівки, Дружківки та Слов’янська.
Діяльність УІНП запрезентував сам Володимир В’ятрович. Слід зауважити, що даний інститут не є навчальним закладом. Ця державна установа має радше міністерський статус, аналоги якої поширені передусім у країнах, що стикнулися з проблемами демонтажу тоталітарної системи. До них належать Польща, Чехія, Німеччина, прибалтійські країни тощо. Причому завдання подібних інституцій полягає аж ніяк не в нав’язуванні нового пропагандистського міфу про історію (так зване «переписування історії»). Натомість вони покликані запобігти стиранню правдивої пам’яті про минуле, порушенню прав людини й поверненню практик тоталітарної доби.
Найбільш жваве обговорення серед форумчан викликала проблема декомунізації. Щодо цього голова УІНП Володимир В’ятрович зазначив, що пам’ятник Леніну — це не просто шматок бронзи на постаменті, а символ держави, в якій можна було безперешкодно вбивати політичних опонентів, винищувати й переселяти цілі народи або ж соціальні прошарки населення. «Ця держава шанувала вбивць» — зазначив В’ятрович. Водночас саме там, де вороття до таких символів більше немає, люди живуть значно заможніше. Гарним прикладом є сучасна Польща. В цьому сенсі Майдан був спробою позбутися радянського минулого.
При цьому, відповідаючи на запитання залу, пан Володимир застеріг від реляційного сприйняття декомунізації. Навіть, здавалося б, марудне виборювання нової назви для якоїсь окремої вулиці додає до самоорганізації української громади більше, ніж пряма «реляція» з центру. Тож децентралізація у цих процесах дуже важлива, оскільки вона стимулює розвиток громад.
Цікаву проблему підняв голова дружківського краєзнавчого осередку Володимир Качур, спитавши про назрілу необхідність видання правдивої історії Донеччини, в якій би не замовчувалися цілі історичні пласти. На це очільник УІНП відповів, що їхня установа вже досить давно й серйозно працює над цим питанням і що найближчим часом слід очікувати результатів цієї праці у вигляді нових книжок та ініціатив.
Програму форуму продовжили виступи співробітників УІНП, котрі зосередилися на вже реалізованих проектах. Зокрема, Максим Майоров презентував фотодокументальні стенди «Українська Друга світова» та спротив «Геноциду». Частина з цих матеріалів виставлялася у коридорі гімназії. Ігор Карєтніков говорив про перебіг декомунізації, чим викликав серйозні дебати у залі, оскільки ця тема виявилася аж надто гарячою для наших міських громад. Прекрасний майстер-клас із пошуку документів в архівах дав архівіст Ігор Кулик. Підвів риску під лекційною частиною молодий історик Павло Подобєд з доповіддю «Українці Донеччини у збройній боротьбі за УНР». Нагадаємо, що її дружківці вже мали нагоду почути приблизно місяць тому.
Форум завершили два паралельні дискусійні майданчики, відповідно, з освітянами та музейниками. Навіть порівняно зі станом освіти, музейна справа викликає чи не найбільше дорікань збоку суспільства. Цьому був присвячений окремий дискусійний майданчик. Його провадила начальниця музейного відділу УІНП Анастасія Гайдукевич. Вона надала багато серйозних методичних рекомендацій, виявивши неабияку обізнаність у справах периферійних музеїв з усіма їхніми «скелетами у шафах».
Символічним завершенням форуму стало приєднання учасників до ходи Вільних людей у центрі Краматорська.