Підсумки кампанії: що день вчорашній нам готує?

У п’ятницю відбулася зустріч президента Віктора Януковича і керівника виборчого штабу Партії регіонів — першого віце-прем’єра Андрія Клюєва. Напередодні дня голосування президент був небагатослівний і категоричний: «Ніякого грубого тиску на опонентів; ніякого зняття кандидатів з реєстрації з надуманого приводу; ніяких приводів для обвинувачень у недемократичності з боку опозиції та спостерігачів».
За інформацією «Дзеркала тижня», Андрій Клюєв у рамках поставленого президентом завдання вже провів селекторну нараду з главами обласних державних адміністрацій і пообіцяв відірвати голови всім, хто дозволить собі зайве. Паралельно ключовий меседж президента довів до представників суддівського корпусу заступник глави АП Андрій Портнов. «Ніякого свавілля», — сказав як відрізав Андрій Володимирович.
Що, дійшло нарешті? Чи Віктор Федорович досі не розумів, що відбувається в країні? Тоді як він нею керує? Чи його все влаштовувало? Тоді до чого рафіноване лицемірство на фінішній прямій? Чому президент став таким категоричним наприкінці кампанії і був таким байдужим півтора місяця? Адже і повноваження в кулаку, і інформація на столі була. Чи після того, як усю чорну роботу зроблено — закон спотворено, мерів вишикувано, опонентів зачищено, є привід продемонструвати демократичність?
Насправді тепер навряд чи когось цікавлять внутрішні переживання пана Клюєва і компанії, які всі п’ятдесят днів забезпечували горезвісні спущені зверху 70% для партії влади. Схоже, вони ще муситимуть відповісти за свою доблесть. І перед суспільством, і перед президентом, який заявив свою публічну позицію. На порядку денному репутація самого Януковича як президента країни і гаранта Конституції, а не його партії і догідливих клерків.
Тому ми звернулися до лідерів політичних партій, які взяли участь у цій непростій виборчій кампанії. Запитань було два: «Як ви можете охарактеризувати виборчу кампанію, в якій узяли участь? Чого очікуєте від дня голосування і процесу підрахунку голосів?».

Микола АЗАРОВ, голова Партії регіонів:
— Я вважаю, що ми пройшли цю кампанію достойно.
У п’ятницю я зустрічався з іноземними спостерігачами і сказав їм: ми приймемо будь-які об’єктивні висновки. Тому що Україна, якій потрібно прискорено розвиватися, дуже зацікавлена в розвитку демократії. Демократія розкриває потенціал суспільства. І тут тільки створенням демократичної центральної влади не обмежитися. Демократичною і дієздатною має бути також влада, яка вирішує щоденні проблеми територій.
Ще передвиборну кампанію можна охарактеризувати фактами. В Україні було створено 12 тисяч територіальних і 32 тисячі дільничних виборчих комісій. Органи ведення Єдиного реєстру виборців перевірили та переперевірили ще раз списки виборців, передали їх виборчкомам.
І ось у результаті всього цього масштабного, кропіткого підготовчого процесу в суди першої інстанції надійшло тільки 829 позовів. Далі, в апеляційні суди надійшло 750 скарг. Усі їх розглянуто. Природно, рішення судів я не коментуватиму. Але факт у тому, що більш-менш масштабного оскарження різних моментів виборчого процесу в країні не було.
Я очікую, що і голосування, і підрахунок голосів відбудуться організовано, спокійно і в повній відповідності до закону та демократичних норм. Немає жодних підстав вважати інакше.
Ми приймемо будь-який вибір наших громадян і працюватимемо з будь-якими обраними демократичним шляхом депутатами, мерами.
Я дуже сподіваюся, що в результаті виборів країна отримає місцеву владу, якій люди довіряють і яка буде дієздатною, націленою на творчі процеси.

Віктор БАЛОГА, лідер партії «Єдиний центр»:
— Вперше до місцевих виборів прикута така велика суспільна увага. Вперше за мандати депутатів і мерів ведеться така запекла боротьба. Вперше змагання за ради стали ареною непримиренної битви на межі, по один бік якої — рух країни до політичного монополізму, а по другий — можливість зберегти демократію бодай у попередньому вигляді, який більш-менш можна вважати класичним.
Судячи з фронтових зведень, якими насправді є численні повідомлення від учасників виборчого процесу та матеріали ЗМІ, у країні відбуваються не місцеві вибори, а вибори Партії регіонів і до Партії регіонів. Складається непорушне враження, що правляча політична корпорація усвідомлено і цілеспрямовано перетворила виборчу кампанію на масове вербування у свої ряди. Там, де не вдалося затягнути людей силоміць (натиснувши, принизивши, залякавши — важко домогтися навіть видимості щирого почуття), пішли на порушення закону, усунення конкурентів і відкрите свавілля.
Всі правила пристойності відкинуто як непотріб. Аналогії з Мукачеве-2004 напрошуються самі собою. На тлі масових зловживань і безлімітного адмінресурсу №1 у бюлетені, здобутий ПР у нічних сутичках у ТВК, сприймається як легкий анекдот. Запевненнями у чесних виборах влада «їздить по вухах» легковірних європейців, які навряд чи будуть надто заглиблюватися в аналіз того, як порушення в окремому окрузі переносяться на масштаб усієї країни. Не вірю у здатність владної команди адекватно оцінити причини свого провалу тесту на демократію.
Повернулася несвобода вибору. Суперництво на цих виборах дуже і дуже специфічне. Напевно, лише з часом (хоча й не надто довго) стане очевидною політична мімікрія кількох партій. У декого відкриється подвійне дно. А хтось просто вкотре підтвердить репутацію холодного циніка.
Водночас є й позитивний бік. Ті сотні тисяч вдумливих людей, котрі здатні тверезо оцінювати події, зроблять висновки щодо світоглядних уявлень влади і способів їх втілення. Тому ціннісність права, демократії та свобод зросте. Може, комусь видамся безпідставним оптимістом, але думаю, що значна частина людей зробить широкий крок уперед від просто суспільства до суспільства громадянського.
Принаймні у третині областей взагалі немає засобів контролю над тим, як проголосоване співвідноситиметься з підрахованим, а отже — офіційно визнаним. І якщо на Сході виборець ще може допустити, що захмарний результат партії влади став наслідком земляцької ейфорії, то в Центрі і на Заході імовірно оголошена перемога (чи високий результат у командному заліку) провладного консорціуму викличе протест. Ні, він не конче одразу вихлюпнеться на вулиці. Але, безперечно, кривда залишить карб. Накладена на невдоволення економічними проблемами і падінням рівня життя — реформи ж і далі лише в поемах авторів із Банкової і Грушевського, — ця кривда посилить потенційну енергію антивладної хвилі. Вона може виникнути раптово, як зненацька з’являються хвилі-вбивці на гладкій поверхні океану, що вмить топлять велетенські і розкішні лайнери разом із їх багатими і пихатими пасажирами.

Анатолій ГРИЦЕНКО, лідер партії «Громадянська позиція»:
— Почну з кінця. День голосування, навіть якщо він пройде абсолютно спокійно і без фальсифікацій (у чому є великі сумніви), все одно вирішального впливу на результат виборів уже не справить. Чому? Та тому що результат виборів влада визначила задовго до дня голосування. А значною мірою — ще до початку виборів. Відтак Янукович і його команда відкинули країну на шість років назад — у 2004-й. Після грубого нехтування виборчими правами мільйонів громадян, яке підірвало Україну 2004-го, і ми, українці, і Європа вже звикнулися з думкою, що можемо переобирати владу спокійно, без вселенських скандалів. Так було 2006-го, 2007-го. Але ми помилилися. Під час нинішньої кампанії Янукович і компанія показали нам, українцям, і Європі, що в одну й ту саму річку можна ввійти двічі. А для улову багатого все знадобиться — і невід, і струм, і динаміт.
Цинічне правове браконьєрство почалося з прийняття закону про вибори, абсолютно неприйнятного з погляду здорового глузду і демократії. Чого варта лише норма закону, яка дозволяє трьом членам комісії (а в кожній комісії є, щонайменше, три «смотрящих» від партії Януковича) приймати остаточне рішення — не беручи до уваги думок інших членів комісії, навіть якщо цих інших (не регіоналів) десять чи п’ятнадцять. Таких «мін» у законі закладено з десяток.
На другому етапі почали «глушити» мерів. По всій країні! Дружними лавами! Їх, кому довіряють і хто здатний переобратися від інших партій, виловлювали сіткою ПР. Кого — мотивувавши, а кого — залякавши. Тих, хто дозволив собі відмовитися від привабливої пропозиції ПР, відразу підвісили на гачок КРУ, МВС, прокуратури, відкриваючи по п’ять, вісім, п’ятнадцять кримінальних справ. Кого з мерів не переконала «сила закону», тих трійки «смотрящих» не реєстрували кандидатами або знімали з виборів уже після реєстрації. Вистояли, дійшли до кінця дистанції небагато. Тим вища ціна принципів цих людей, які виявили свою громадянську позицію.
Потім артільники Януковича пройшлися густим неводом по регіональній еліті, лідерах громадської думки — керівниках працюючих підприємств, директорах шкіл, головлікарях лікарень, ректорах університетів, видних учених і діячах культури, командирах корпусів та бригад, служителях церкви. Завдання максимум — включити їх у списки ПР, завдання мінімум — відбити бажання піти за списками інших партій, насамперед опозиційних. Загалом по країні улов вражав. Але не скрізь. І я вдячний тим сміливцям, котрі зберегли спину прямою і пішли на вибори під прапором «Громадянської позиції» та інших опозиційних партій.
Під час кампанії влада застосовувала клонування партійних осередків опозиційних політсил; перекроювання в останній момент виборчих округів; демонстративне невключення до складу дільничних комісій представників «Громадянської позиції» та інших партій; маніпуляції з друкуванням бюлетенів; напади на партійні офіси; підпали автомобілів кандидатів (зокрема й нашої партії); погрози звільненням та фізичне насильство.
Усе це — на тлі щоденних телезаклинань президента і прем’єра про беззастережне дотримання закону й готовність блискавично реагувати на будь-які порушення. Можливо, почесний лідер ПР Янукович ці вибори і виграє. А ось президент Янукович — із тріском програє.
Чи дадуть ці вибори нову якість місцевій владі, ефективний ривок місцевому самоврядуванню? Ні. І не тільки тому, що вибори відбулися під пресингом влади. Головна причина в іншому: 95% місцевих бюджетів як були, так і залишилися дотаційними. Не всі знають, але наприкінці липня уряд Януковича—Азарова «пошепки» прийняв розпорядження, яким відклав передачу повноважень і ресурсів на місця... до наступних президентських виборів. Тому, хоч би хто прийшов у місцеві ради, хоч би хто став мером, — усі вони будуть змушені йти на поклін до Миколи Яновича, у Мінфін — просити грошей. Кому дадуть — там влада і спрацює, а кому ні — вибачайте, треба було вступати в ПР. Що ж, нині можливості Януковича великі. Але я б порадив президентові своєю настільною книжкою зробити казки О.Пушкіна. Насамперед «Казку про рибалку і рибку».

Сергій ТІГІПКО, лідер партії «Сильна Україна»
Вибори до місцевих рад 2010 року відбуваються з небаченою досі мобілізацією зусиль основних політичних гравців. З одного боку, це означає, що політики розуміють значення місцевої влади, прагнуть створити опертя для майбутніх перемог, з іншого боку — виборча кампанія є іспитом для України на якість її демократії. У виборах беруть участь усі політичні сили, котрі вирішили заручитися підтримкою виборців, реалізувати свої програмні положення в органах місцевого самоврядування. Серед них і «Сильна Україна», для якої вибори до місцевих органів влади будуть першим випробуванням сил.
Хочу підкреслити, що чесні вибори — найважливіший іспит не тільки з політичного, а й з економічного погляду. Будь-які претензії світового співтовариства до якості виборчого процесу 31 жовтня можуть негативно позначитися на інвестиційному кліматі нашої країни. У сучасному світі гроші йдуть туди, де є відповідальна і прозора влада, здатна чітко відповідати за виконання своїх зобов’язань. Демократія і конкуренція — тісно переплетені між собою поняття. Тому прозорість і демократичний характер місцевих виборів украй важливі для нашої країни, а використання адміністративного ресурсу або спроби фальсифікації результатів голосування — це удар по економічних інтересах України, заподіяння їй збитків.
Ми бачимо, що президент Віктор Янукович добре розуміє, наскільки важливі для України демократичні місцеві вибори. На жаль, деякі представники влади на місцях так і не навчилися працювати по-новому, воліючи догоджати, а не перемагати в чесній боротьбі. Глава держави неодноразово підкреслював, що готовий вжити найбільш жорстких заходів до чиновників, котрі порушили правила чесної боротьби на місцевих виборах. Переконаний, що це правильна позиція, адже президент — не тільки політичний лідер, а й «арбітр» нації.
Місцеві еліти звикли почуватися господарями становища під час виборчого процесу, впливати на нього безпосередньо і гранично жорстко. Правило «для перемоги всі засоби добрі» надто довго використовувалося, і навряд чи від нього можна відмовитися так відразу. Україні знадобиться ще певний час, аби позбутися звички використовувати адміністративний ресурс. Ми — реалісти і добре розуміємо, що простих і комфортних виборів при високому рівні політизації суспільства бути не може.

Олег ТЯГНИБОК,
лідер партії «Свобода»:
— У нас в Україні кожна наступна кампанія відрізняється від попередньої.
Перша особливість полягає в тому, що вибори, призначені на травень, було на чотири місяці відтерміновано, бо Партія регіонів не встигала підготуватися до тих виборів кадрово, аби потім використовувати адмінресурс. Вона мусила призначити голів адміністрацій районів, керівників Служби безпеки, прокурорів, керівників місцевих УМВС. Крім того, не встигали ухвалити закон «Про вибори до місцевих рад», який дозволяв би проводити фальсифікації. Цікавою особливістю є те, що допомогли Партії регіонів у перенесенні виборів і виграші часу не тільки її соратники та союзники — комуністи і литвинівці, а й так звані «тушки» — представники БЮТ і «Нашої України». До речі, автором постанови про перенесення виборів був саме представник «Нашої України» Юрій Кармазін.
Другою особливістю цієї кампанії було підтвердження поганої традиції: за місяць-два до виборів змінюються правила гри. Ми пам’ятаємо перипетії з тим жахливим законом, який був ухвалений, включно з рішенням про неможливість брати участь у виборах партіям, зареєстрованим менш ніж за рік до їх проведення. Хоча «Свободи» це не стосувалося, однак це стосувалося народовладдя і демократії. Але це було «димовою завісою» перед справжньою метою, яку ставили перед собою автори закону і правляча влада. А справжня мета — формування так званих територіальних і дільничних виборчих комісій, які зможуть потім намалювати той результат, який їм потрібен. І, власне, це стало третьою особливістю кампанії: спочатку замінили членів Центральної виборчої комісії на догоду Партії регіонів, що дало можливість владі повністю контролювати цю структуру. Пізніше попризначали в територіальні виборчі комісії представників правих політичних сил, а також опозиційних (парламентських), чим дали такого собі маленького політичного хабара «Нашій Україні» і БЮТ, аби ті мовчали й не протестували проти прийняття такого закону. Але позапарламентські партії взагалі були позбавлені можливості формувати комісії. Навіть сама процедура буцімто чесного жеребкування дала такій політичній силі, як «Свобода» (що є не останньою політичною силою в Україні), всього-на-всього 16 керівних посад на всю Україну в територіальних виборчих комісіях.
Головами комісій Партія регіонів призначає вісімнадцятирічних пацанів, яких я шаную й поважаю, — вони повинні здобувати досвід. Але в законі написано, що головами дільничних комісій мають бути досвідчені люди. Ставлячи цих людей на посади, Партія регіонів робить їх правопорушниками. Вона примусить дітей, котрі не мають жодного досвіду, підписувати уточнюючі протоколи, робити злочини.
Візитівкою цієї кампанії стали фальсифікації; маніпуляції з людською свідомістю; відсутність рівного доступу до засобів масової інформації; шалений адміністративний тиск; арешти. У мене 50 людей зараз під криміналом. Замість того, щоб ходити по хатах і агітувати, вони ходять по кабінетах слідчих. А моя юридична служба займається витягуванням наших людей із судів, замість того, щоб давати відсіч на створення владою проблем у Донецьку, Київській області, Тернополі та Івано-Франківську.

Арсеній ЯЦЕНЮК, лідер партії «Фронт змін»:
— Даючи оцінку подіям, які відбуваються в країні, необхідно вийти за рамки місцевих виборів. Спочатку проковтнули неконституційну коаліцію замість того, щоб створити конституційну чи провести вибори парламенту. Потім проковтнули неконституційне перенесення термінів місцевої виборчої кампанії. Потім проковтнули неконституційний закон, за яким фактично партія влади взяла всю монополію у виборчих комісіях. Після цього проковтнули згортання свободи слова та підміну конституційним судом повноважень парламенту. Далі отримали хвалебні слова від наших західних партнерів, що вони всі в очікуванні істотних демократичних перетворень. Із цим багажем країна вступила у виборчу кампанію. Основну ставку влада зробила на адмінресурс. Вибори не призначалися, доки не була вибудувана вертикаль отримання потрібного владі результату.
Ці місцеві вибори — насамперед виклик особисто президенту Януковичу. Члени Партії регіонів вирішують свої проблеми. Він повинен усвідомити, що він не керівник партії, а глава держави в цілому. І тим, що вони сьогодні творять, вони в першу чергу знижують його персональний рейтинг. Ми це вже проходили з президентом Ющенком. Дуже хотілося б, щоб червона картка недемократичності виборів в Україні не була піднята нашими партнерами, бо це буде удар не особисто по президенту, а в цілому по країні. Тому ми боротимемося за демократичні цінності та реальну демократію і захищатимемо результат кожної партії незалежно від того, йдеться про наших опонентів чи конкурентів. До речі, сьогодні в Луганську до нас по допомогу звернулися комуністи. Ми і їм допоможемо. Крастимуть у них, отже, і в нас. Тому ми прийняли рішення допомагати всім.
Після виборів ми надамо поіменний список усіх причетних до порушень під час виборів і підрахунку голосів. Сподіваюся, президент стримає слово і покарає всіх заплямованих у фальсифікаціях представників влади.
Підготували: Інна ВЕДЕРНИКОВА, Юлія МОСТОВА, Сергій РАХМАНІН

«Дзеркало тижня»