Початкова історія Райського. Справжня

Володимир КАЧУР

KartaНам вдалося опрацювати 100 сторінок ревізької сказки (перепису) села Райського Слов’янського повіту Катеринославського намісництва за 1782-1795рр.
Цей перепис розказав набагато більше, ніж переписи сіл Першаківки, Дружківки та Олексіївки, Бахмутського повіту цього ж намісництва, опрацьовані та опубліковані нами раніше.
Спочатку передісторія переписів
Як відомо, після монголо-татарської навали в середині 13 ст. степи від Чорного і Азовського морів і майже до Черкас і Белгорода (РФ) обезлюдніли і отримали назву — Дике Поле. В ньому кочували войовничі орди ногайських та буджакських татар, а на узбережжі названих морів з‘явилися фортеці зміцнілої Турецької імперії.
Колись могутні українські (руські) князівства потрапили під владу Польші, а залежне раніше від Києва Московське князівство зміцніло і піднеслось.
І Польща, і Московія не бажали розширення Туреччини, а також не бажали страждати від постійних спустошливих нападів їх васалів — кочових татарських орд. Обидві держави були зацікавлені в заселенні Дикого Поля.
Найкраще для цієї мети підходило українське козацтво. Козаки і землю вміли обробляти, і збройно захищати себе та свої сім‘ї (згадаймо Тараса Бульбу з синами).
Тому-то польські королі дарують українському (запорозькому) козацтву причорноморські та приазовські (аж до Тора-Слов‘янська) степи, а московські царі охоче приймають на територію сучасних Сумської, Харківської, частини Луганської, Донецької та Білгородської (РФ) областей вихідців з України, зберігаючи за ними козацькі права, тобто особисту свободу, право обирати керівників, право приватної власності. Козацтво за це мало боронити Польщу і Московію.
З часом, в результаті українського повстання ослабла Польща, а Україна прийняла протекторат Москви. В результаті безкінечних війн з європейськими країнами і Російською імперією (назва Московії з 1725 року) ослабла і Туреччина, а з нею і татари.
Так заселене українцями Дике поле опинилося в складі Російської імперії.
Остання, не відчуваючи загроз з боку сусідніх держав, не бажає миритись з наявністю вільного українського козацтва, адже Росія кріпосницька країна.
Спочатку козацтво ліквідовується в Слобідській Україні (сьогодні територія Сумської, Харківської та інших вищеназваних областей).
В 1765 році слобідські козацькі полки перетворюють на гусарські полки регулярної російської армії, селян же починають закріпачувати.
А в 1775 році ліквідовують і запорозьке козацтво з Вольностями Запорозькими.
Землі Вольностей визнаються державними, і царські урядовці починають роздавати їх російським офіцерам, чиновникам, поміщикам.
Так після 1776 році землі Дружківки і Першаківки отримує полковник Аршенєвський, Олексіївки — радник Анненков, Гаврилівки — радник Смолянінов, а Райського — премьєр-майор Григорій Шидловський.
Він же один з найбагатших поміщиків Слобідської України, а саме Харківщини.
Шидловський і запрошує з Харківщини козаків, що не хотіли в гусари, та ще не покріпачених селян на нові «райські» місця, обіцяючи їм різного роду «льготи».
До 1778 року на нове місце прибуло чотири десятки осіб на чолі з отаманом Омеляном Приходько (наявність отамана — ще одне свідчення козацького походження першопоселенців).
Процес переселення тривав і далі. В 1781 році в Райському вже більше 250 жителів. Тодішнє Райське — це західна частина сучасного селища Райське з центральною вулицею під назвою Революційна. На ній, до речі, краще зберіглись, ніж де-інде, типові полтавсько-слобожанські хати. Всі першопоселенці — українці. Так свідчить перепис селян 1782 року.
1138-Hram-Svyatoy-Velikomuchenicy-Varvary-v-pgt-RayskoeВ цьому ж 1781 році Г. Шидловський будує в Райському дерев‘яну церкву святої Варвари (Варварою звали мати Григорія). Її першим священиком був виходець з Київщини Авраам Лук‘янович.
Знаходилась вона, найймовірніше, в районі старого кладовища. Не зберіглась, а назва переходила до новозбудованих і зберіглась до нашого часу.
В 1783 році Г. Шидловський продає Райське теж слобожанському поміщику, вихідцю з Курщини, колезькому асесору (державному чиновнику) Миколі Івановичу Хлопову.
Хлопов енергійно продовжує заселення новопридбаної маєтності. В нього тут до 5 тисяч десятин землі.
Більше селян — більше доходів.
Оскільки в Слобідській Україні вільні людські ресурси вичерпувались, він починає закуповувати кріпосних селян в російських намісництвах — Тульському і Симбірському — та перевозить їх до Райського. (Можемо уявити, скільки місяців це тривало, адже залізничного транспорту ще не було, тільки гужовий.
Поселяють цих селян на східній околиці сучасного Райського. Це нове поселення 1785-1786р.років на певний час отримує назву Хлопово.
В 1790 році Микола Хлопов вмирає. В нього багато дітей-спадкоємців.
Основний спадкоємець Райського — його старший син капітан Євграф Хлопов.
В 1795 році в Райському вже 461 житель. Це сотні українців і десятки росіян. Останніх багато вмерло та передано іншим спадкоємцям в їх маєтності.
Це більше, ніж в сусідніх Дружківці, Першаківці (Миколаївці), Олексіївці, Гаврилівці.
Прізвища перших поселенців
Українські. Приходьки (серед них вищеназваний отаман Омелян Приходько. До речі, було б справедливо назвати вул. Революційну вулицею іменем цього отамана). Кульбачки, Пометілови, Демченки, Мірошніченки, Марченки, Єврейські, Гайдамаки, Кишинські, Бурлуцькі, Амельченки, Заярні, Нужні, Колесніки, Дудніки, Коломійці, Коломійченки та багато інших.
Російські. Запевайлови ( прізвище старости російських селян теж Запевайлов), Хвостови, Поснікови, Чиркови, Кривошеєви.
Метаморфози з прізвищами. З часом деякі з них зрусифікувались: Пометіло став Пометіловим, а інші українізувались: Запевайлов став Запевайло.
В цілому ж в сільській місцевості росіяни українізувалися — їхньою мовою стала українська, вони переняли українські традиції, полюбили борщ і вареники.
Відмінності в становищі українських та російських селян
Українці були підданими села Райського. Це означало, що вони були вільними і тільки економічно залежними від поміщика, оскільки земля була його власністю. (Це в Америці вільні землі роздали всім бажаючим, і виник клас фермерів. В Росії — поміщикам).
Якщо щось не подобалось, українці «бежали», тобто виїджали цілими сім‘ями. Куди? Могли на Кубань, в чорноморські степи, назад на Харківщину. Таких за 13 років набирається більше 100 осіб різного віку.
Українських селян не могли продавати, віддавати в рекрути (солдати).
Іншим було становище російських селян. Вони були кріпосними. Їх купували і продавали. Розлучали рідних. Молодих чоловіків віддавали в рекрути.
Серед них висока смертність, оскільки вони виснажені кріпацькою працею та погано харчуються в порівнянні з українськими селянами.
Російські селяни терплячі до неможливого. За 13 років всього один втікач.
Не дарма Л.Кучма сказав свого часу: «Україна не Росія».
Райське після 1795 року
В 1797 році Є. Хлопов та інші поміщики степової України раділи до нестями .
Збулась їх мрія. Вийшов указ російського імператора Павла Першого, заготовлений ще за Катерини Другої, про покріпачення і українських селян і в цьому регіоні. Поміщики і тут отримали право власності на селян, тобто збагатились неймовірно.
Так в Росії розуміли право на рівність. Раз в Росії є кріпосне право, то воно має бути скрізь: і в Росії, і у народів навколо неї.
І це на восьмому році перемоги Великої Французської революції під невмирущим гаслом «Свобода. Рівність. Братерство!», що означало — рівність має бути у свободі, а не у кріпацтві.
А в степовій Україні за виразом дореволюційного краєзнавця, учителя Бахмутської гімназії Л. Гайового «Після буйної, вільної і блискучої діяльності почалося і в нашому краї мляве, одноманітне й важке життя кріпаків. Життя це зовсім завмирало в селах і вся місцевість здавалася якби зануреною в глухий і важкий сон». Цей сон тривав до 1861 року—року скасування кріпацтва.

Автор дякує за допомогу в отриманні архівних матеріалів(перепису села Райського 1782,1795 рр.) Вадиму Левчинському – селищному голові сучасного с.м.т Райське та співробітникам міського історико-художнього музею.
Від редакції:
На прохання Райської селищної ради в наступному номері НД ми надрукуємо список першопоселенців села Райського, який підготував Володимир Качур.


Понравилась статья? Оцените ее - Отвратительно!ПлохоНормальноХорошоОтлично! (1 голосов, средняя оценка: 3,00 из 5) -

Возможно, Вас так же заинтересует:
Загрузка...