Такі загадкові майя

Иероглифы майя, вырезанные в камне. Найдены в руинах ПаленкеМикола ШВЕЦЬ, заслужений вчитель України
(Продовження. Початок в №№ 38,39)
Через декілька місяців потому Кортес повернувся назад, значно підсиливши свою армію. На той час у Теночтитлані царював новий правитель на ім’я Куаутемок. Він хоробро і відважно захищав своє місто, але все ж таки не зміг встояти  проти гармат завойовників і капітулював. Кортес почав інтенсивні і безборонні пошуки втрачених скарбів. Та Куаутемок навіть під тортурами не сказав, де заховано скарби, і його повісили. Скарби пропали і не знайдені й до сьогодні.

Храми, бібліотеки, стели, зображення богів і житла ацтеків і майя перетворилися на попіл. На руїнах було побудовано місто Мехіко, нинішню столицю Мексики. Йшов 1521 рік від Різдва Христового!

Іспанці по-звірячому знищували у нових битвах племена майя. Гордих і сміливих індіанців катували або ж відразу страчували. Єпископ Дієго де Ланда писав про те, що бачив на власні очі, як матерів разом з дітьми підвішували за ноги; чоловікам відрубували носи, кисті рук та ноги; жінкам відрізали груди. Мова йшла про те, щоб зробити майя рабами, навернути їх у християнство, вичавити з їхніх уст відомості про схованки зі скарбами.

На голови майя звалилися епідемії, і вони скорилися своїй долі. Іспанцям більше не треба було прикладати зусиль, завойовуючи нові території і стираючи з лиця землі міста. Коли старі боги майя були розіп’яті на хресті нової віри і більше не наповнювали сенсом життя ацтеків і майя, вони розсіялись на всі чотири сторони світу. Храми прийшли у занепад, а вічні джунглі вологих тропічних лісів широко розкинули свої зелені шати над пірамідами і оселями, поглинули статуї богів. Руїни заселили змії, комахи, ягуари. Книги та рукописи, якщо вони вціліли від багать іспанців, стали поживою для мурах та жуків. Німа ніч на багато віків опустилася над свідками унікальної епохи, а ліси приховали таємниці великої культури…

Незабаром іспанський король Карл V  зробив Кортеса своїм намісником Нової Іспанії, а ще невдовзі супротивники Кортеса при королівському дворі звинуватили Кортеса у незаконному збагаченні та порушенні іспанських законів. У 1528 р. Кортес змушений був поїхати до Гранади, щоб виправдатись перед королем. Карл V  засипав свого безстрашного слугу нагородами, та все ж відібрав у нього пост намісника у Мексиці. Через 2 роки Кортес знову з’явився на теренах Нового Світу. На цей раз справи привели його на Каліфорнійський півострів. У 1540 р. він повернувся до Іспанії, а наступного року разом з Карлом V прийняв участь в адміральському поході. Він так і не зміг відновити свої права на завойовані території Нового Світу…

Через три роки після захоплення Теночтитлану, 5 березня 1524 року, капітан Педро де Альварадо у боях на Гватемальському нагір’ї зустрівся з літаючим військовим командиром Кіче-майя: «Тоді полководець Текум піднявся в повітря і прилетів, перетворившись на орла, вкритий справжнім пір’ям, яке виросло на ньому. У нього були крила, що росли з його тіла, і три корони – з золота, з перлів та з алмазів зі смарагдами».

Очевидно, капітан Альварадо не вірив у галюцинації, тому що літаючий полководець своїм обсидіановим мечем геть чисто відрубав голову його коневі. Як говорять, войовничий полководець вирішив, що своїм ударом  він одразу вбив і вершника. Цим скористався Альварадо і заколов літуна. Місце зустрічі капітана Альварадо і літаючого полководця одержало назву Кецальтенанго. Можливо, що легендарний Кецалькоатль, пернатий бог ацтеків і майя, навчив декого із своїх жерців мистецтву польоту у повітрі. Нині одне з міст у Гватемалі носить ім’я Кецальтенанго, а у Гватемала-сіті поставлено пам’ятник літаючому індіанському полководцю.

У той час, коли римський намісник Понтій Пілат на початку нової ери звелів скарати  в Єрусалимі Ісуса Христа пригвоздінням до хреста, у вологих і жарких лісах Центральної Америки  виникли  незбагненно чудові міста з багатокілометровими вулицями для процесій, просторими площами, на яких розташувалися храми і палаци, спортивними майданчиками, підземними криптами (могильними спорудами), водосховищами з розгалуженою мережею каналів, а також досягаючими небес ступінчастими пірамідами та обсерваторіями. На той час тут були споруджені міста Такаль та П’єдрас-Неграс у Гватемалі, Копан у  Гондурасі та Паленке у Мексиці. Роботящі, як мурахи, і терпеливі, як раби, індіанці працювали під батогом жерців та правлячих кланів, під наглядом видатних архітекторів. Мистецькі скульптори прикрашали фронтони будівель, їхні внутрішні приміщення — гіпсовими рельєфами. Яскраві фарби змішували з кам’яної муки, коричнювато-сірої землі, розтертих кісток, крові та стертої на порох різнокольорової тропічної деревини, листя та квітів і використовували для малювання фресок на церемоніальних спорудах. Та знайдені вони були лише через 2000 років потому…

До сьогодні вченим не відомо, з яких причин майя покинули свої насиджені місця. Втекли від голоду? Повстали проти гноблення правителів та жерців? Відбулася революція? Чи це переселення було визвано катастрофічною зміною клімату? Сотні запитань і жодної відповіді. Достеменно майже нічого не відомо, а всі припущення доволі спірні. Але чітко підтверджено, що деякі церемоніальні центри були покинуті майже раптово. Наприклад, в місті Тикаль залишилась недобудованою платформа храму. В Уаксактуні стоїть недобудована стіна. У Дос-Пілар у ліпильщика, який не закінчив строчку ієрогліфів, випав з рук шпатель. Про все це пише Рафаель Жирар, який прожив серед нинішніх майя десятки років: «Таке раптове припинення усіх робіт у той час, коли цивілізація майя знаходилася у повному розквіті сил, показує, що її катастрофа мала насильницький характер». Можливо, що й так. Але тоді майя повинні були залишити свої міста та села до вторгнення завойовників, бо на руїнах не було знайдено слідів зруйнувань. Майя залишили після себе непошкоджені міста-привиди.

Єдиним, хто може дати нам ключа до розуміння зниклого світу майя, є найбільший фанатичний руйнівник культурних скарбів майя – це єпископ Дієго де Ланда. Він народився у 1524 р. в багатій родині у місті Сіфуентес, що перебуває у провінції Толедо. Це був час процвітання католицької церкви, і у старовинних іспанських родинах прийнято було присвячувати сина чи доньку служінню церкві. Досягнувши віку 16 років, Дієго вступає до монастиря францисканців у місті Сан-хуан-де-лос-Рейєс. Його метою є служіння церкві, Христу. Він відрікається від життєвих благ і готує себе до місіонерської діяльності, за допомогою якої він прагне втілити у життя Євангеліє.

У віці 25 років його включають до групи монахів, яка отримала завдання «навернути» до християнства 300000 індіанців на півострові Юкатан – між Мексиканською затокою та Карибським морем. Досягнувши висот освіти та сповнений намагань цілком віддати себе служінню Христу, Дієго де Ланда вивчив за декілька місяців мову майя і, ступивши на землю Юкатану, вже міг читати проповіді та послання на мові аборигенів. Невдовзі він зробив стрімку кар’єру і став настоятелем заснованого ним монастиря в місті Ісамаль. У грубошерстній коричневій рясі та з обов’язковою для служителів Христа бородою, де Ланда з’являвся повсюди. Він добре слідкував за навчанням молодих індіанців, котрі незабаром вже не відставали від своїх фанатичних навчителів у справі викорінення старих звичаїв майя.

У 1542 році іспанські завойовники  заснували посеред міста Т’хо своє власне місто Мерида, що знаходилося на відстані однієї доби шляху від Ісамаля, яке стало плацдармом для завоювання Юкатану. Свідком цієї події став і Дієго де Ланда. Він милувався величними спорудами Т’хо, але розглядав їх як виключно зручні каменоломні для побудови християнської Мериди: храми майя перетворили у християнські собори, піраміди – на іспанські адміністративні будинки. І хоча величезну кількість каменів виламали і перетягли до нових  споруджень, де Ланду брали сумніви, чи  «вдасться коли-небудь вичерпати запаси будівельних матеріалів». Незабаром де Ланда стає настоятелем ордену, у обов’язки якого входить нагляд за місіонерською діяльністю, та єпископом Мериди. Одного разу, здійснюючи чергову поїздку у справах церкви, де Ланда був розлючений тим, що непокірливі індіанці все ще вірять у своїх богів і справляють їм треби. Єпископ наказав конфіскувати усі рукописи майя та «ідолів». Наказ було виконано, і 12 липня 1562 року перед церквою Сан-Мігель в Мані, останній столиці майя, були звалені докупи 5000 «ідолів», 13 алтарів, 197  культових чаш та 27 наукових і релігійних творів, ілюстрованих рукописів майя. За наказом єпископа де Ланда священики розпалили вогнище. Полум’я жадібно знищило неоціненні свідчення  великої культури. У перекладі на нашу мову назва міста Мані означає «все скінчено». Отакий от парадокс!

А Дієго де Ланда з цього приводу з байдужістю записав таке: «Ми знайшли велику кількість книг з малюнками, але оскільки в них була лише самісінька брехня і диявольщина, ми їх усі спалили, що вкрай засмутило майя і ввергло їх у глибоку печаль».

Печаль у потомків майя зберігається і понині. Аутодафе в Мані послужило сигналом іншим. Почалося повсюдне масове спалювання рукописів майя, де б їх не знаходили. Викорінювалися вогнем і мечем будь-які сліди культури майя, які вели до їх древніх богів. Невдовзі Дієго де Ланда стає об’єктом критики при іспанському королівському дворі за свої жорстокі методи серед майя. Знайомий з палацовими інтригами, він приготувався до серйозного повороту його долі і постарався придбати друзів, які б відкрили йому таємниці світу майя. І він знайшов-таки цих друзів серед членів знатних родин індіанців – Коком, Ксіу та Іца. Щоб довести потім у разі потреби «небезпечність» майя документально, він записував латиною все, що його нові друзі говорили про своїх богів та міфи, свою фантастичну систему обчислення, повний алфавіт і точний календар. У 1566 р. він врешті-решт закінчив таки свою працю «Relacion de las cosas de Yucatan» — «Доповідь про справи на Юкатані». Цей твір і став найважливішим джерелом для досліджень з історії культури майя. Знайдено його було випадково. Майже через 300 років, у 1863р., аббат Шарль-Етьєн Брассер (1814-1874) – священик, котрий  не мав сану монаха – знайшов рукопис де Ланди у Королівській бібліотеці Мадриду. Брассер був у захваті від малюнків та начерків зразків мистецтва майя, їх гліфів. Єпископ де Ланда  писав у своїй доповіді: «Найбільш важливе, що вожді вивозили з території своїх племен, були їх наукові книги». Його співвітчизник Хосе де Акоста повідомляв: «На Юкатані були переплетені та сфальцьовані книги, у яких навчені індіанці зберігали знання про планети, про природу речей та свої давні легенди». Але трьом таким рукописам майя, названих кодексами, пощастило уникнути вандалізму де Ланди. Мадридський кодекс абат Брассер знайшов у професора дипломатичної школи у столиці Іспанії. Паризький кодекс було знайдено у 1860 р. в корзині для паперів Паризької національної бібліотеки. Цей кодекс і донині зберігається у цій бібліотеці.

Дрезденський кодекс зберігається в Саксонській земельній бібліотеці  у Дрездені. Його привіз зі своєї мандрівки по Італії Іоган Крістіан Гьотце, бібліотекар Королівської бібліотеки. Гьотце записав з цього приводу таке: «Наша Королівська бібліотека має перевагу перед багатьма іншими, що володіє таким рідкісним скарбом. Декілька років назад він був знайдений у Відні у приватної особи, яка сама чи може її предки побували в Америці»

Як дешево цінять люди речі, про які вони й гадки не мають, що то значить їхня справжня ціна! Сьогодні за Дрезденський кодекс на аукціоні  «Сотбі» можна було б отримати семизначну суму в євро.

Кодекси зроблено у вигляді гармошки, щоб її можна було складати та розкладати. Вік кодексів не визначено. Вважається, що Дрезденський кодекс з самого початку міг походити з Паленке, бо деякі з його малюнків дуже схожі на гліфи на штукатурці стін храмів в Паленке. Спеціалісти оцінюють вік цього міста майя приблизно у 2000 років. Вчені допускають, що Дрезденський кодекс міг існувати у безлічі копій та що його змістовна сторона проіснувала  не менше 2000 років.

В цілому кодекси мають 6730 сторінок основних символів та 7500 приєднаних до них складів. Здавалося б, що цього достатньо для того, щоб дешифрувати зміст кодексів, але ні. Вчені вважають, що Паризький кодекс  містить у собі передбачення, але які саме, не з’ясовано і донині.

Мадридський кодекс, на думку фахівців, містить гороскопи та інструкції для жерців з методики їх застосування. Можливо, що це було дуже важливим для жерців та їх передбачень. Дрезденський кодекс містить у собі величезні астрономічні таблиці з даними про небесні затемнення минулого та майбутнього, про орбіти Місяця та планет Сонячної системи. У цій думці вчені одностайні, бо єпископ де Ланда у своїй «Доповіді про справи на Юкатані» залишив нам відповідний ключ до математики та астрономії майя.

На сьогодні, за підрахунками вчених, розшифровано усього лише 800 ієрогліфів майя, або ж від 5 до 30 % від усіх, що ми маємо. Навіть за допомогою комп’ютера не вдається  це зробити у більших масштабах! Томас Бартел, один із провідних і найвідоміших фахівців з писемності майя, говорить, що письмо майя має «очевидний змішаний характер», оскільки однакові знаки можуть означати абсолютно різні речі (згадайте-но ієрогліфи китайців чи японців!). Труднощі у дешифровці письма майя полягають у тому, що вони поміщали свої знаки зліва направо, а також згори донизу, а іноді гліфи у розташованих поруч стовпцях слід читати  попарно і поставлена перед ними буквиця лише сигналізує: «починати необхідно тут!» Іноді буквиці майя мають чітку геометричну  форму, потім раптово стають багатозначно абстрактними. На них  може з’явитися птах чи якась інша тварина, а іноді голова людини і за нею міфологічне чудовисько…

Дрезденський кодекс на своїх 11 аркушах подає  астрономічні відомості про Венеру. Згідно розрахунків майя рік на Венері становить 583,92 доби. Для кращих розрахунків, вони округлили це число до 584 днів, але кожні два десятиліття враховували похибку. Астрономи майя оперували на той час дивовижними одиницями у 18980 днів, котрі відповідали їхньому історичному ритму з 52 років по 365 діб. Цю суму вони ділили на 73 і підставляли тисячоліття венеціанського циклу у численну композицію, яка у графічному вигляді давала  пентаграму – п’ятикутну зірку (8). Дві сторінки кодексу присв’ячені орбіті Марса, чотири – Юпітера. Не обійшли стороною майя  і їх супутники. Вісім сторінок присв’ячено переважно Місяцю, Меркурію, Юпітеру, Сатурну та Венері. Точні розрахунки торкаються також Полярної зорі, сузір’я Оріона, Близнюків та Плеяд (Стожари). Ці розрахунки стосуються навіть комет.

Шляхом дуже складних розрахунків описуються орбіти планет, співставляються взаємні положення планет між собою і навіть їх положення відносно Землі. Подають майя у цьому кодексі і періоди років Меркурія, Венери, Землі та Марса протяжністю у 135200 діб.

Астрономія майя являє собою розмаїття  загадок. На багатьох сторінках Дрезденського кодексу говориться про битви між планетами. Для порівняння згадаймо священні книги народів Індії. А от у Біблії про це нічого не сказано!!! Чому?! На семи сторінках так званих таблиць затемнень ми бачимо кожне затемнення минулого і кожне затемнення майбутнього (почитайте сучасний підручник з астрономії 11 класу, — що там говориться про минулі та майбутні затемнення світил?!). У 1937 р. відомий німецький професор Герберт Ноль-Хузум писав у «Журналі етнології»: «Таблиця затемнень складена настільки геніально, що за сотні років кожне окреме взагалі можливе на даній території затемнення, а, окрім того, будь-яке інше невидиме, теоретичне затемнення можна встановити з точністю до однієї доби і прочитати про них». Виникає ряд закономірних питань: як міг народ, котрий приносив у жертву людей навіть при грі в м’яча, мати науку, що далеко випереджала свій час?! Звідки «дикуни» одержали свої фантастичні знання? Хто навчив їх обчислювати орбіти планет? Хто навіяв їм, що небесні тіла рухаються одні відносно інших у кореляції, яку можна обчислити? Якщо Марс знаходиться у точці А, то де у цей час знаходиться Венера по відношенню до Юпітера? Звідки ж це було відомо майя?!

(Далі буде)



Понравилась статья? Оцените ее - Отвратительно!ПлохоНормальноХорошоОтлично! (Нет оценок) -

Возможно, Вас так же заинтересует:
Загрузка...

Комментариев еще нет