Такі загадкові майя

Микола ШВЕЦЬ, заслужений вчитель України
(Закінчення. Початок в №№ 38-41)

Насправді ж календар майя значно складніший, ніж ця наша спроба спрощеного пояснення. Майя з незбагненною точністю була відома орбіта Землі навколо Сонця з протяжністю року 365,242129 доби. Вони знали, що рік тягнеться довше, ніж рівно 365 діб, і що їхній календар через кожні 2 роки стає неточним і потребує корекції.

Григоріанський календар, яким ми користуємося сьогодні, теж має свої похибки, але кожні 4 роки ми виправляємо їх за допомогою 29 лютого. А от майя приводили свій календар у порядок не таким вже й простим способом. Згідно зі своїми заплутаними і складними математичними обчисленнями, вони кожні 52 роки додавали 13 днів, щоб потім через кожні 3172 роки відняти 25 днів. Це мало сенс, бо на той час календар майя був найточнішим у світі: він мінімально відхилявся від астрономічного обчисленої довжини орбіти Землі навколо Сонця.

Порівняємо точність юліанського, григоріанського календарів з календарем майя:

1) юліанський календар (діяв до 1582 р.) - 365,2500000 доби;

2) григоріанський календар (діє з 1582 р.) - 365,242500 доби;

3) календар майя - 365,242129 доби;

4) абсолютний астрономічний розрахунок - 365,242198 доби.

Відомо, що будь-який календар тільки тоді має сенс, коли він починається з певної відправної точки. Для нашого нині діючого календаря такою початковою точкою є рік народження Ісуса Христа. У мусульман – це 622 рік – рік переселення їхнього пророка Мохамеда до Медіни. А от древні перси рахували «від початку світу». Виникає питання: а від якої дати почали вести свій календар майя? Це питання не дає спати багатьом поколінням дослідників. Вчені лише зуміли домовитися між собою, що відлік почався з доленосного початкового гліфа 4 Ахау 8 Кумху, оскільки він, як нам відомо, повторюючись кожні 52 роки, стоїть на початку усіх календарних розрахунків. Але куди ж віднести цю дату – 4 Ахау 8 Кумху ?

Серед фахівців немає і до нині єдиної усталеної думки з цього приводу. На сьогодні існує не менше 16 різних пропозицій відносно нульової дати календаря майя. Так, наприклад, професор Хензелінг поставив нульову точку на початок червня 8498 р. до н. е., його колега Арност Дитріх за допомогою алгебраїчних рівнянь прийшов до декількох можливостей, які, однак, всі приходяться приблизно на 3000 р. до н. е. Всесвітньо відомий фахівець по майя професор Герберт Дж. Спінден вів дуже уїдливу дискусію зі своїм не менш знаменитим колегою Джоном Е. С. Томпсоном: Спінден вважав нульовою датою 14 жовтня 3373 р. до н. е., тоді як Томпсон гадав, що вона мала місце на 260 років пізніше, 11 серпня 3114 р. до н. е. Аж тут втрутився у спірку Е. Л. Воллмер, який вважав нульовою точкою 16 вересня 3606 р. до н. е. Таким чином, як бачимо, різні припущення щодо нульової точки календаря майя охоплюють період у 5000 років – з 8000 р. до 3000 р. до н. е. Але всі ці вчені єдині у тій думці, що ні в одну з вибраних ними нульових дат самих майя ще й у спомині не було. Чому ж тоді майя твердо віднесли початок свого календаря у такі давні часи? Можна припустити єдине: для їхніх найвіддаленіших предків у «нульову годину» трапилося щось незбагненно важливе. Адже у цілому світі не існує такого календаря, творці якого б встановили придуманий ними початковий день. Однак вчені підозрюють у цьому саме майя. Здається, що між припущеннями археологів і початком календаря майя існує величезна прірва. Хто і навіщо відніс початок календаря майя на тисячі років від сучасної епохи? Про що говорить ця дата? Чи не був це той день, коли вперше з’явилися боги майя?

Згадаймо триколісну зубчату передачу із рахункового механізму з колесом цолкіна та колесом хааба, за допомогою яких ми отримали календарне коло з 18980 днів або ж 52 земні роки. Щоб досягнути остаточної ясності, додамо до цих трьох коліс ще одне, четверте, початковий зубець якого входить у зчеплення з нульовою датою 4 Ахау 8 Кумху. За допомогою обертання усіх чотирьох коліс календаря майя, ми можемо одержати цикли з мільйонів і мільярдів років. Наведемо перелік циклів майя:

1 кіп = 1 день

1 уніаль = 20 днів

1 тун = 360 днів

1 катун = 7200 днів (= 20 тунів)

1 бактун = 144000 днів (= 20 катунів)

1 піктун = 2880000 днів (= 20 бактунів)

1 калабтун = 57600000 днів (= 20

піктунів)

Дивно, чи не так?! Але майя оперували й ще більшими числами: один кінчилтун відповідав 3200000 днів, або ж 64000000 тунів, а це аж 23040000000 днів або ж 64109589 років!!! І саме з цими числами майя могли проводити математичні і інші розрахунки. Деякі записи на гліфах майя ведуть нас на 400млн. років назад. Американський археолог Сильванус Грисвольд Морлі писав про це так: «Кожну дату своєї хронології древні майя вміли визначати з такою точністю, що повторення відбувалося лише через 374440 років – це інтелектуальний подвиг для будь-якої хронологічної системи древнього чи сучасного походження». Але як серед цих гігантських календарних циклів можна вибрати один визначений день? Цей вибір дозволяють зробити «колеса часу» календаря майя, бо кожний день на протязі 374440 років мав власне позначення, і так для 136656000 днів!

Мудрий суддя індіанців племені хопізі штату Аризона (США) Білий Ведмідь говорив, що «час мав для майя значення вічності. Майя не тільки вміли точно визначати моменти подій минулого, які знаходяться у глибинах темного колодязя давнини, але й обертали у майбутнє колеса часу з вимірюваними датами». Такими подіями, що лежали далеко в майбутньому, були для майя повернення бога Кукулькана, а для ацтеків – повернення бога Кецалькоатля.

Інтервал від початку минулого – у якому майя ще не було – до зафіксованої наукою епохи їхнього існування охоплює, згідно точному календарю, мільйони років. Для повсякденного життя майя їхній календар був непридатним. Потік часу без початку і кінця мав значення лише у тому випадку, коли цикли календаря фіксували події, які могли повторюватися на протязі тисяч і сотень тисяч років, а тому повинні були утримуватися в пам’яті за допомогою календаря. Лише за цієї умови цикли календаря майя будуть мати хоча б якийсь сенс.

Цолкін і хааб разом дають нам календарне коло з 18980 днів або ж 52 земних років. Цолкін був ритуальним календарем, календарем богів, який не мав будь-якого практичного значення: 73 роки богів відповідали 52 земним рокам. На протязі цих 52 років боги з’являлися на небосхилі території майя 10 разів, і кожні 52 роки люди боялися повернення цих «страхітливих створінь». Провівши розрахунки, ми приходимо до висновку, що за кожні 5,2 роки боги з’являлися на небосхилі лише один раз (52 р. = 18980 днів; 52 : 10 = 5,2 р. = 1898 днів). Виникає нове запитання: що ж могло з’явитися на небі один раз за кожні 5,2 роки або ж за 1898 днів? Комета? Космічний корабель прибульців? Боги планети Венера? Зробимо деяку перевірку даних про орбіти планет Сонячної системи:

Обертання планет навколо Сонця

№ п/п У земних днях У земних роках

1 Меркурій - 88 0,24

2 Венера - 225 0,62

3 Земля - 365 1,00

4 Марс - 687 1,88

5 ПланетаХ - 1898 5,20

6 Юпітер - 4329 11,86

Поглянувши на карту Сонячної системи, ми одразу ж побачимо велику прогалину між Марсом та Юпітером. На сьогодні її займають астероїди – малі космічні тіла, що обертаються навколо Сонця між Марсом та Юпітером. Вчені мають припущення про те, що, можливо, астероїди є уламками якоїсь планети, що у сиву давнину рухалася по цій орбіті. Тоді вона повинна була б обертатись навколо Сонця за 1898 днів або 5,2 роки! Як бачимо, за такого підходу до вирішення цього питання комбінація цолкіна (календаря богів майя) і земного календаря хааб дає зовсім не випадкове число, а таке число, що визначає точну орбіту планети Х. До того ж вона дає нам фіксоване положення планети Х відносно Землі. Саме у цей фіксований день майя охоплював величезний страх: вони боялися покарання своїх богів. З цієї причини вони кожні 52 роки спостерігали за небом з особливою увагою й острахом, чекаючи появи богів Кукулькана чи Кецалькоатля. Бо співпадання дат за божественним цолкіном і земним календарем хааб на 18980-й день віщувало їм величезну небезпеку. Звичайно ж, майя не писали цифри 18980, вони будували стовпчики цифр: це ціле число давало їм той же результат, воно теж показувало десятикратне з’явлення богів на небі.

Археологи всього світу донині ламають собі голову над тим, як же це майя, «дикий» народ, і додумалися до свого календаря богів у 260 днів?! Що ж мало означати це магічне число цолкіну? У своїй книзі «Світ та середовище майя» професор Вільгельмі висловлює припущення, що «воно повинно символізувати контакт неба та людини». Число говорить саме про це, адже 260 днів цолкіна складалися з 20 місяців по 13 днів. «20» - головне число в майя. Мовою майя «20» звучить як уінік. Це ж слово в них означало й слово «людина». Боги, які виступали у ролі наставників майя, і яким вони зобов’язані своїми незвичайними математичними знаннями, могли навчати їх дуже простим способом: для людини (уінік) основою рахунку була двадцятирічна система (уінік) тому, що вона могла практикувати її на 10 пальцях рук і 10 пальцях ніг свого тіла.

Щодо планет Марсу та Венери, то вони дуже гарно вписуються у божественний календар майя з його 260 днями, адже синодичний період Марсу тягнеться 780 днів або ж 3 календарних цикли по 260 днів. Синодичний період обертання Венери становить 584 дні. Майя, звичайно ж, задавали собі питання про те, скільки обертів повинна зробити Венера, щоб знову з’явитися на їхньому небосхилі у вигляді вранішньої зорі. Найменший коефіцієнт дорівнює 4. Якщо 584 розділити на 4, буде 146, а якщо 146 помножити на 260, буде 37960. Таким чином, боги Венери та боги 260-денних циклів через 37960 днів досягають по ходу часу одного й того ж місця відпочинку, що становить 65 обертів Венери та 146 циклів з 260 днів.

Для майя число 37960 було священним у механізмі часу. Вони знали, що через 37960 днів боги, здійснивши довгу мандрівку, досягали «місця для великого відпочинку» - ділення 37960 на 1898 (кількість днів періоду обертання планети Х) давало їм головне число 20. Чому ж майя так ускладнювали собі життя, оперуючи такими числами двох паралельних календарів? Простіше було б оперувати календарем з 365 днів (хааб) їхнього земного існування. Цьому є своє пояснення, якщо припустити… Якщо припустити, що екіпаж земних космонавтів здійснив посадку на далекій планеті, що має зовсім іншу орбіту навколо Сонця, ніж наша Земля. Припустимо, що рік на тій планеті коротший, ніж на планеті Земля, оскільки ця планета Х обертається повільніше навколо своєї осі, ніж Земля, що призвело до скорочення протяжності днів на ній, порівняно з земними. На руці у кожного земного космонавта є сучасний хронометр, у мікрокомп’ютер якого кожен з них одразу ж ввів величину орбіти чужої планети. З цього часу в пам’яті хронометрів наших космонавтів записано вже дві незалежні хронології: земний відлік часу і новий – тієї планети, де вони знаходяться. Новий час говорить їм про те, скільки часу залишається до настання ночі, скільки вона тягнеться, а також одночасно показує, коли почнеться весна, коли необхідно сіяти насіння рослин чи виконувати будь-яку іншу запрограмовану роботу. Перебуваючи на цій планеті, наші космонавти все рівно залишаються землянами. Їхній процес метаболізму продовжується в ритмі земного часу. Всі пам’ятні дати вони продовжують відмічати у земному відліку часу, як це вони звикли робити на Землі: відмічати дні народження, Різдво, Новий рік і т.д. Якщо ж період обертання планети Х не співпадає з земним, можна звернутися до пам’яті хронометра і дізнатися, скільки тобі років, коли буде те чи інше свято, річниця якихось знаменитих земних подій тощо. Але таке життя дуже надокучливе: приходиться жити за двома календарями одразу – земним і планети Х. Земний же календар непридатний на планеті Х, бо вона може мати більший чи менший період обертання навколо свого Сонця. Припустимо також, що планета Х здійснює один оберт навколо свого Сонця за 1898 днів. Що тоді являтиме собою одна доба? Власне обертання планети від півночі до півночі (від 0 годин до 0 годин). Припустимо і те, що одна доба на планеті Х дорівнює 7,3 земних діб. Виникає наступне запитання: чому саме 7,3 доби, а не 2,4 чи 10,2 земних доби? Відповідь на нього проста: число «73» було священним для майя. Згадайте-но: 73 божественних роки завершують календарний цикл майя, а їх десята частина – це 7,3, і пов’язувалася вона із повсякденним життям богів. Власне обертання планети Х за 7,3 доби означало б, що планета богів майя обертається навколо своєї осі набагато повільніше, ніж Земля. Утопія? Ні, насправді таке припущення має своє наукове підґрунтя: у Меркурія власне обертання близько 88 земних діб, у Венери – 243 дні, у Марса – 24 години 37 хвилин. У Юпітера та інших планет поки що невідомі дані про їх обертання навколо своєї осі.

Але повернемося до нашої планети Х. За 1898 земних днів вона здійснить один оберт навколо свого Сонця. Скільки ж днів матиме при цьому її рік? Про це легко дізнатися, виконавши наступну дію: 1898 : 7,3 = 260 днів. Виходить, що з цолкіном все в порядку. З цього приводу можна навести слова Анатоля Франса: «Випадок – таким псевдонімом користується Бог, коли не хоче ставити свій підпис».

У випадку з цолкіном і хаабом цього не відбулося. У математично закодованій формі, зрозумілій людству далекого майбутнього, боги дали майя на зберігання дані про свою планету. Головне рівняння при цьому було дуже простим: 73 божественних роки відповідають 52 земним рокам.

Окрім того, інопланетні наставники наділили предків майя точними розрахунками орбіт планет нашої Сонячної системи та передали їм перелік усіх наступних у майбутньому затемнень Сонця та Місяця, який зафіксований у Дрезденському кодексі. Що хотіли сказати цим боги майя? Вберегти їх від страху перед недосяжними явищами природи? Чи хотіли таким чином закріпити, зміцнити владу жерців майя, назначених прибульцями? Таких запитань «Чому?», «Навіщо?», «Для чого?» - тисячі. І всі вони залишаються поки що без відповіді. Але очевидним є те, що первісний задум лежить на поверхні: наступним далеким поколінням землян прийдеться, все ж таки, розібратись з цими загадковими, вражаючими і точними календарями.

І нам дійсно приходиться серйозно розбиратися з цими загадковими предметами і явищами вже сьогодні. Бо питань цих стає все більше і більше, а цікавість веде людей до розгадки або ж заводить на манівці. Що ж означають ці загадкові цикли: калабтун з його 5760000 днями, кінчилтун із 1152000000 днів? А ви можете уявити собі алаутун, що складається з 23040000000 днів?!

Вчені думають, що при складанні механізму календаря предків сучасних майя були застосовані неземні мірила часу. Жодна династія правителів майя не взяла б на себе сміливість залишатися на троні після закінчення алаутуну із 64109589 років. Її б це не цікавило, їй вистачило б розрахунку з декількох сотень років. Династія не стала б вимагати від своїх придворних астрономів розрахунків з точністю до одного року та доби. Але ці розрахунки не можуть, у той же час, бути виконані просто з любові до мистецтва математики, бо міфологія майя встановлювала певні дії богів у ритмі календарних циклів. Після 104 земних років (37960 земних днів) боги відправлялись, наприклад, у довгу мандрівку до «місця великого відпочинку» (згідно міфам майя). Куди вони прямували? Звідки вони прибули? Можливо, з тієї планети Х, яка вибухнула і залишила після себе відомі вже нам астероїди? Чи не зробили прибульці (боги майя) посадку для «великого відпочинку» на одному з астероїдів нашої Сонячної системи?

Відкриття астероїдів відбулося наступним чином. Монах-театинець, відомий італійський астроном Джузеппе П’яцці (1746-18260, який був до того ж директором обсерваторій Палермо та Неаполя, сидів у новорічну ніч 1801 року за телескопом, проводячи, як і завжди, свої звичайні спостереження за небесними об’єктами. Вже декілька років він невтомно працював над створенням нового зоряного каталогу. Раптом у поле його зору потрапив невеликий об’єкт, якого він раніше на цьому місці неба не бачив. Так він відкрив перший планетоїд Цереру. Згодом визначний математик і астроном того часу Карл Фрідріх Гаус (1771-1855) визначив і обчислив орбіту Цербери, яку вже на той час не було видно в телескоп. За період з 1802 по 1807 рр. вченими Європи були відкриті нові планетоїди – Палада, Юнона та Веста. Згодом, у 1845 р. німецький астроном-любитель В. П. Хекне відкрив п’яту малу планету. На сьогодні нам відомо вже більше 400000 астероїдів.

Ще задовго до відкриття астероїдів у 1801 р. астрономи чітко помітили, що між орбітами Марсу та Юпітера існує величезний нічим не зайнятий простір. Вони гадали, що там повинно щось бути, але не змогли його віднайти. А прогалина простору була чималенькою – 180 млн. кілометрів. Лише після того, як у XX ст.. астрономи змогли відкрити більше 400 малих об’єктів на цій прогалині, це скупчення назвали поясом астероїдів. Згодом астрономам вдалося з’ясувати діаметри цих астероїдів: Церера – 770 км., Палада – 600 км., Веста – 540 км., Юнона – 245 км., Психея – 323 км. Серед відомих на сьогодні астероїдів є й такі, що мають розміри в 1 км чи, навіть, з футбольне поле.

Багато вчених дотримуються тієї думки, що астероїди є залишками якоїсь планети, що оберталася навколо нашого Сонця у далекому минулому, але з якихось причин (природних чи соціальних) вона вибухнула і її уламки утворили сьогоднішній пояс астероїдів. Вчені вважають, що ця планета була досить великою «і що її основна частина матерії була викинута за межі Сонячної системи під час вибуху (катастрофи)» (16). На користь того, що на місці поясу астероїдів була дійсно планета, говорить і той факт, що, якби ці уламки – астероїди - утворилися ще за часів формування Сонячної системи, то тоді б сотні тисяч часточок протопланетної речовини мали б свої власні орбіти, зовсім відмінні від орбіт сучасних астероїдів. Вони рухалися б більш повільно, ніж сьогодні, а Юпітер міг би засмоктати їх в себе (до себе) своєю гравітацією. Є багато інших гіпотез щодо виникнення поясу астероїдів. Так, наприклад, видатний радянський письменник В. Казанцев назвав цю планету, з якої виникли астероїди, Фаетоном. На ній, буцім –то, жили фаетоняни, які в результаті застосування атомної зброї у міжнародних конфліктах, призвели свою планету до знищення. Є гіпотеза про те, що ця планета Х зіткнулася з кометою і розпалася на шматки. Але математична вірогідність цього явища настільки мала, що про цю гіпотезу можна забути.

Можливо, що пояс астероїдів і є тією невідомою нам планетою Х, з якої й прилетіли на Землю до майя їхні боги. Можливо, що пояс астероїдів вже існував задовго до появи прибульців до Сонячної системи і вони вибрали особливо великий астероїд (планетоїд) у якості свого «місця відпочинку» для свого космічного корабля, щоб звідти відправляти експедиції на Землю. Чи, бува, не посварилися ці небожителі між собою, як твердять численні міфи та перекази народів світу, і не зруйнували перед відступом спеціально свій планетоїд, який служив їм «місцем великого відпочинку»? Бо, як сказав відомий вчений-фізик Майкл Фарадей (1791-1867), «не буває нічого надто чудесного, щоб бути істинним».

Згідно міфам майя саме 23 грудня 2012 р. закінчиться 13-й календарний цикл – Епоха Четвертого Сонця. Саме цього дня на Землю зійде бог Полонакте. Настане Кінець Часу. У той же час легенда майя говорить про те, що настане ера перемін, народяться діти Білого Ягуара з різним кольором шкіри, які будуть жити на всій Землі. Саме вони й навернуть людей до любові, світла та їх древніх родових коренів.

Легенди майя говорять про те, що знання їхні прийшли до них з Атлантиди. А жителів Атлантиди навчили прибульці з сузір’я Плеяд (Стожари ). В них говориться про чотирьох напівбогів-ягуарів, які прийшли на землю майя після Світового потопу, щоб повернути її до життя. Вони провели відповідні церемонії, які очистили землю від туману і залишили людям подарунки – торбинки для пророцтв, корону, кришталеві черепи, а також нитки світла – календарі (цолкін та хааб).

Чому зникла цивілізація майя за 500 років до відкриття Америки європейцями, не знає ніхто. Навіть самі сучасні майя. Існує дві версії зникнення цього народу:

1) фантастична. Скориставшись своїми унікальними знаннями, вони пішли в інші паралельні світи;

2) наукова. Вчені впевнені, що майя зробили кінець світу самі собі. Вони настільки виснажили землю застосовуваною ними системою землеробства, що змушені були покинути свої міста і розійтися по світу у пошуках більш родючих земель.

Чи буде Кінець Світу у 2012 р., як про це твердять легенди майя та їх календар? На це запитання існує декілька відповідей:

1) Ні, не буде, бо життя безкінечне.

2) На Землю може впасти астероїд, навіть один з найменших, і тоді життя на Землі перестане існувати. На який час?.. (За даними астрономів цей горе-астероїд вже наближається із Всесвіту до Землі!).

3) Футурологи вважають, що людство може загинути в результаті стрімкого розвитку прогресу ядерних технологій. Адже відомо, що на глибині 100 м під землею на кордоні Франції і Швейцарії монолитные работы обеспечили розміщення колайдера, площею в 27 км². Є думка й про те, що елементарні часточки у колайдері можуть розігнатися до такої швидкості, що перетворяться на чорні дірки, які будуть здатні поглинути не тільки Землю, а й Сонячну систему. Строк виходу цих часточок на поверхню Землі якраз співпадає з 2012 роком.

4)Фізик Фернандо Мальку говорить про те, що «2012 рік стане роком прориву космічної інформації для людства і ми отримаємо доступ до сакральних знань. Це стане початком інтеграції зі Всесвітом, з космічним розумом».

На наш погляд, не треба панікувати. Як би там не було, а життя продовжується. Доживемо – побачимо.