Тарас Шевченко та л/а «Современник»

«Світ Шевченкової душі» в Донецьку

Тетяна Муханько, голова л/а «Современник»

Перший весняний місяць для л/а «Современник» розпочався з цікавої літературної зустрічі «Світ Шевченкової душі», проведеною громадською організацією «Україна — Польща — Німеччина — Франція» в Донецьку 5 березня.

Від «Современника» були запрошені голова литоб’єднання Тетяна Тан ті її заступник Надія Боро.
На цій зустрічі були присутні літературне об’єднання ім. В.М.Сосюри (м.Дебальцеве), творче об’єднання «Суцвіття» (м.Красноармійськ), Донецька організація Національної спілки письменників України, літературний клуб Горлівського інституту іноземних мов.
Програма була поділена на п’ять блоків. У кожному були свої цікавинки: це виступ лауреата всеукраїнських конкурсів читців Віктора Самійленка, знайомство з живописом Т.Г. Шевченка, вірші Тараса грецькою, іспанською, англійською, німецькою, французькою мовами та ін. Особливо приємно було слухати вірші чудовою французькою мовою у виконанні студентки, нашої дружківчанки Катерини Дугарової.
Жвавим було спілкування під час кави-брейк, де поети висловлювали думки стосовно літературних справ у своєму місті, обмінювались контактами, встановлювали дружні стосунки.
У четвертому блоці — «Шевченко очами інших» — поети «Современника» мали можливість читати свої вірші. Нас дуже тепло зустрічали і просили читати ще.
У п’ятому блоці «Сучасний розвиток літератури у Донецькому краї» Тетяна Тан розповіла про літературновидавничину, конкурсну роботу, роботу з молоддю, яку проводить л/а «Современник». І знову ми читали свої вірші, в яких звучала шевченківська тематика. Час сплив непомітно.
9 березня л/а «Современник» провела своє чергове засідання. Тема — «Невідомий Шевченко». Звучали авторські вірші, присвячені поету, та вірші Шевченка у виконанні Ганни Савонової, Надії Боро, Валентини Щиголевої.
На превеликий жаль, на нашу думку, 7 березня Шевченківські заходи у Дружківці були проведені поспіхом. На вшанування пам’яті поета для однієї з самих численних літературних організацій не тільки нашого міста, а й області не знайшлося часу…
Тож всі палкі промови про поетичну творчість Т.Г. Шевченка, яка «надихає та є дуже сучасною» — лише «мильні бульбашки», бо насправді поети мовчали: хтось вирішив, що їм достатньо побути у якості «весільних генералів»…
Дуже прикро, коли такі заходи проводяться лише для рисочки у плані робіт.