«Вантажити» чи перезавантажувати?
Тетяна СИЛІНА
Зустріч Віктора Януковича і Барака Обами може відбутися 12 квітня. Саме ця дата, за інформацією «ДТ», була названа американською стороною на час підготовки цього матеріалу. Відповідно, візит українського президента до США попередньо планується на 11—13/14 квітня. Але плани як однієї сторони, так і іншої, цілком імовірно, можуть ще змінитися.
Насправді Віктор Янукович отримав минулої п’ятниці лист від свого американського колеги із запрошенням відвідати США не з робочим чи офіційним візитом, а для того, аби взяти участь у саміті з питань глобальної ядерної безпеки, який відбудеться у Вашингтоні 12—13 квітня.
Однак Янукович хоче не так мелькання в масовці на саміті, як повноцінного візиту і змістовної зустрічі з Обамою. Саме таке завдання поставлено перед МЗС і нашим посольством у Вашингтоні. На сьогодні підготовка візиту перебуває на стадії ранньої проробки. Можливо, вже наступного тижня з’явиться перша «верстка» програми.
Головні зусилля вітчизняних дипломатів спрямовані на те, щоб «витиснути» з американців не менш як 30 хвилин дорогоцінної уваги Обами, звернутої виключно на українського лідера, замість п’ятихвилинного обміну чемними усмішками через перекладача. Так поки що уявляють собі цю зустріч американці, відбиваючись залізним аргументом, що цими днями у Вашингтоні перебуватимуть близько 50 лідерів держав, і на всіх Обами, певна річ, не вистачить. Ось і роздумують зараз на Банковій і Михайлівській, а чи варто президентові летіти так далеко заради п’яти хвилин із Обамою, адже на саміті Україну може представити і хтось інший, наприклад прем’єр або міністр закордонних справ... А для Вашингтона можна підготувати цілком «їстівне» пояснення, ну, наприклад, що країна на межі економічної катастрофи, тому президент повністю поглинутий її порятунком.
На той випадок, якщо американців усе ж таки вдасться «дотиснути» й візит таки відбудеться, окрім зустрічі з Обамою, зараз проробляється можливість переговорів із віце-президентом Байденом, держсекретарем Клінтон, керівниками деяких міністерств, а також МВФ і Світового банку.
Плануються також «двосторонки» і з деякими учасниками саміту — лідерами, за словами одного з наших джерел, «дуже цікавих і географічно різних країн», зустрічей із якими останніми роками керівництво України не мало. Теоретично, у Віктора Януковича буде можливість продемонструвати своє красномовство та обізнаність у сфері ядерної безпеки і перед широкою аудиторією — наприклад, виступити з реплікою на одному з двох офіційних обідів або ж із коротким спічем на пленарному засіданні. Благо, підготовка участі України в цьому саміті розпочалася значно раніше, ніж підготовка власне візиту, — ще перш ніж стало відоме ім’я її нового президента.
Напередодні вояжу В. Януковича до Штатів завантажені роботою не лише дипломати. Минулого вівторка Конституційний суд ухвалив рішення про відкриття провадження за поданням 68 народних депутатів від Партії регіонів із приводу можливості окремих народних обранців брати участь у формуванні парламентської коаліції. За нашою інформацією, КС проведе розгляд справи в письмовій формі і працюватиме в прискореному режимі, щоб устигнути винести рішення до 11 квітня — тобто до поїздки президента у США. Перед зустріччю з американським колегою В.Янукович хоче отримати від КС докази легітимності створеної з допомогою «тушок» коаліції і затвердженого нею уряду. Окрім того, регіонали ситі по горло забаганками комуністів і не проти «змінити співрозмовника». Визнання такими, що відповідають Конституції, нововведень у порядку формування коаліції, по-перше, полегшить ПР заміну комуністів на депутатів із «НУ—НС» і БЮТ, а по-друге, підретушує в очах західних партнерів імідж партії, попсутий, окрім іншого, ще й співпрацею з одіозною політичною силою.
Про те, що в історії з коаліцією у Верховній Раді останньої крапки ще не поставлено, прямо заявив у Конгресі цього тижня у своєму виступі на засіданні Гельсінкської комісії заступник помічника держсекретаря США з питань Європи і Євразії Деніел Рассел. Як він, зокрема, повідомив, американська сторона, звісно, із задоволенням відзначила, що Партія регіонів сама ініціювала звернення в КС із приводу суперечливого закону, а також пообіцяла прийняти й виконати будь-яке рішення цієї інстанції. Але якщо Конституційний суд виступить проти нової процедури, заявив Д.Рассел, Вашингтон очікує, що Партія регіонів постарається створити нову коаліцію відповідно до рішення суду або ж піде на дострокові парламентські вибори.
Вашингтон аж ніяк не б’ється в істериці з приводу програшу на виборах помаранчевих («можливо, це поразка лідерів помаранчевої революції, але не самої помаранчевої революції», зауважив високопоставлений представник держдепу). Більше того, на берегах Потомаку навіть із приємними почуттями згадують «продуктивні робочі відносини з Україною і паном Януковичем, коли він двічі обіймав посаду прем’єр-міністра». І мають намір зміцнювати стратегічне співробітництво з нашою країною і в часи його президентства. Однак зв’язки Вашингтона з Києвом не обмежуватимуться контактами лише з Банковою. Д.Рассел чесно попередив, що американська сторона продовжуватиме давні відносини з Юлією Тимошенко в її новій ролі одного з лідерів опозиції, а також планує тісно працювати з іншими лідерами української політичної сцени, зокрема з А.Яценюком і С.Тігіпком. Підготовка нових демократичних лідерів важлива для всіх партій в Україні, підкреслив представник держдепу.
Також Д.Рассел озвучив п’ять основних пріоритетів співпраці Сполучених Штатів із Україною на період президентства В.Януковича.
По-перше, США готові допомогти нашій країні якомога швидше домовитися про продовження співпраці з МВФ, який може допомогти Україні вийти з кризи і відчинити двері перед запозиченнями в інших міжнародних фінансових інститутів та Європейського Союзу (як підтвердження цих намірів наступного тижня до Києва прибуває другий заступник міністра фінансів США, відповідальний за співпрацю з МВФ). Це вимагатиме від нового українського керівництва ухвалення важких рішень для проведення критичних реформ, необхідних для зменшення дефіциту бюджету, пожвавлення банківського сектору і скасування енергетичних субсидій.
Друга, не менш важлива, сфера для співробітництва — реформа української енергетичної галузі. Спільно з Євросоюзом Сполучені Штати хочуть допомогти Україні сформувати газовий сектор, побудований на засадах прозорості та конкуренції, реалістичних цінах, ефективнішому розподілі та споживанні газу.
По-третє, США готові зміцнити бізнесовий бік україно-американських відносин, який «слабший, ніж хотілося б». Тому у Вашингтоні вітають обіцянки В.Януковича забезпечити стимули для інвесторів, такі, наприклад, як зниження податкового тягаря і зменшення бюрократичної тяганини. Щоб стати привабливішою для інвесторів, Україна повинна реформувати систему оподаткування, забезпечити більшу прозорість і захист верховенства права, вжити серйозних заходів у боротьбі з корупцією. Повернення ПДВ, натякають із Вашингтона, було б великим кроком уперед.
Особливий інтерес для американського приватного сектору становить українська атомна енергетика.
Ще одна важлива для Сполучених Штатів сфера співробітництва — оборона і безпека. Напередодні імовірного візиту В.Януковича Вашингтон чітко дав зрозуміти Києву, що очікує від українського парламенту ухвалення закону, який дозволить проведення на території України спільних військових навчань нинішнього року.
Що ж стосується НАТО, то Вашингтон почув президента Януковича, який заявив, що планує продовжити співробітництво з альянсом на теперішньому рівні (виділено. — Авт.), але членство в НАТО не стоїть на його порядку денному. Американська сторона поважає цей вибір, проте хоче, щоб українці знали: двері НАТО залишаються для їхньої країни відчиненими. Також наші американські партнери очікують від України продовження співпраці в рамках Комісії Україна—НАТО і досягнення нею зафіксованих у Річній національній програмі цілей — незалежно від українських міркувань щодо членства. З останніми американцям, узагалі-то, все зрозуміло, а ось міркуваннями з приводу законодавчої фіксації позаблокового статусу України Віктора Януковича у Вашингтоні, швидше за все, поділитися попросять.
Цього тижня український президент у розмові з міністром закордонних справ Костянтином Грищенком підкреслив необхідність прискорення підготовки закону про засади внутрішньої та зовнішньої політики України і попросив главу МЗС викласти свої пропозиції. На Михайлівській уже розпочали виконання доручення. І дуже цікаво, як багатолітній флагман української євроатлантичної інтеграції тепер обгрунтує (а за деякою інформацією, така «вказівка» з Банкової надійшла) необхідність для України позаблокового статусу. Чи МЗС усе ж таки спробує переконати главу держави в згубності такого рішення для національної безпеки країни і недоцільності цього кроку? Не виключено, що свої аргументи з зазначеного питання викладуть під час візиту Януковича у США й американці (адже навіть Берлін вустами свого посла недавно визнав, що позаблоковий статус для України зараз неактуальний).
П’ятою пріоритетною сферою співробітництва з нашою країною Вашингтон називає ядерну безпеку. І планує продовжити спільну роботу зі зменшення загрози розповсюдження радіоактивних матеріалів та ядерних технологій і потрапляння їх до рук небезпечних режимів і терористичних груп.
Ядерна безпека стала «фішкою» Барака Обами ще під час його виборчої кампанії, а потім перейшла в розряд пріоритетів його президентства. Торік Обама отримав авансом Нобелівську премію миру. І проведення у квітні грандіозного «ядерного» саміту, як зазначають деякі спостерігачі, є своєрідним відпрацьовуванням почесної нагороди. Глава Білого дому неодноразово підкреслював, що вважає ядерний тероризм основною загрозою безпеці у світі. За задумом американського президента, на саміті лідери кількох десятків держав обговорять, як світова спільнота може протидіяти нелегальній торгівлі ядерними матеріалами та поширенню відповідних технологій. Також на квітневому саміті у Вашингтоні обговорять іранську й північнокорейську проблеми і спробують виробити заходи, які б дозволили запобігти створенню ядерної зброї одіозними режимами.
Україні є що сказати на саміті. Її внесок у справу нерозповсюдження і ядерного роззброєння — величезний, але так належним чином і не оцінений. «Гарантії» Будапештського меморандуму — сміховинні, порівняно з потугою ядерного потенціалу, від якого вона відмовилася. Високотоксичні залишки твердого ракетного палива від SS-24, що загрожують безпеці всього регіону, досі лежать на Павлоградському хімзаводі, так і не дочекавшись виконання американцями їхніх обіцянок надати допомогу. Скільки Україна втратила внаслідок відмови від бушерського контракту і хто цим скористався — писано-переписано. І все ж нагадувати про заслуги України перед світовою спільнотою — потрібно, і саміт — чудова можливість це зробити. А якщо вдасться, то й організувати міні-саміт у себе, в Києві.
Як стало відомо цього тижня, ідея запросити американців і росіян підписати багатостраждальний договір СНО-3 у Києві, яку вже досить давно обговорюють у вузьких українських дипломатичних колах, набула форми офіційної пропозиції. Росіяни ідею сприйняли на ура і навіть, за інформацією «ДТ», запропонували розширити коло учасників майбутнього торжества за рахунок президентів Білорусі та Казахстану, які разом із Україною свого часу відмовилися від ядерної зброї. Американська сторона з відповіддю поки що не визначилася. Як заявила в четвер у Москві держсекретар США Гілларі Клінтон, головне, щоб перемовники нарешті домовилися про зміст Договору, а потім уже можна буде перейти і до питання про місце та час його підписання.
Сторони неодноразово заявляли про своє бажання завершити роботу над СНО-3 до «ядерного» саміту у Вашингтоні. Однак багато експертів сумніваються, що решту розбіжностей вдасться зняти до середини квітня, і більш впевнено говорять про травень, згадуючи Прагу як можливе місце підписання. Хоча зовсім відкидати можливість того, що укладання СНО-3 у Барака Обами і Дмитра Медведєва асоціюватиметься з квітучими київськими каштанами, ми б не стали.
«Дзеркало тижня»