Дмитро ДИКАНСЬКИЙ
Не дуже давно на теренах однієї великої держави, розташованій на 1/6 частині земної кулі, будували комунізм, або «світле майбутнє».
В навколишніх європейських країнах звісно теж будували: взаємовідносини між громадянами і державою, між роботодавцями і людьми найманої праці, між багатими і бідними і взагалі — між людьми…

Але все це було незрівнянно з тим, що будували ми у тій великій країні. Вражаючими темпами «пятилетки за три года», на кістках мільйонів, зростали захмарні будівлі комунізма.

Оголювал і надихал суспільство передовий загін «будівельників комунізма», який був «ум, честь і совість».

Керували тим загоном, а водночас і всією країною — генсеки. Керували вони до останнього подиху, до останньої хвилини свого земного буття, а потім ставали мармуровими бюстами вздовж стіни, яка звалась кремлівською

Впродовж свого керування генсеки періодично збирали на так звані з’їзди свій передовий загін і приймали «історичні рішення» стосовно будівництва того «світлого майбутнього», тобто комунізму.

В 1961 році на черговому з’їзді навіть була прийнята програма будівництва матеріальної бази комунізма терміном на двадцять років. Але в 1981 році про цю програму чомусь ніхто не згадав, а черговий з’їзд був присвячений тому, що всі дружно підводилися, аплодували і вішали цяцьки на широкі груди тогочасного генсека.

Цей генсек довго будував ото «світле майбутнє», але воно сховалось десь за обрієм — наближатись і не збиралось. Зрозумівши, що світлого майбутнього не дочекатися, а якійсь підсумок треба зробити, він охрестив те, що встигли на той час побудувати, «развитым социализмом», звернув увагу на те, що «экономика должна быть экономной», і зайняв своє мармурове місце.

Послідовники цього генсека вже не чекали появи «світлого майбутнього» і ставали в чергу до кремлівської стіни, дихаючи один одному в потилицю. Всі очікували, поки черговий керманич одкерує свій земний термін, а тоді той, хто був за ним в черзі, ховав його, а сам ставав генсеком.

Черга просувалася доволі швидко, кожний наступний не барився: трошки покерував — і до стіни…

Та раптом все зупинилось. Так сталося, що черговий в цьому ланцюжку за віком не дотягував до кандидата на мармуровий бюст, а до того ще мав нормальний розум і здоровий глузд. Так от, коли цей генсек подивився уважно на те, що побудували до нього, то спочатку схопився за голову.

Потім, трошки поміркувавши, окинувши відстань між тією державою, яку він одержав, і «загнивающим капитализмом», зрозумів, що треба щось робити негайно…

А тому що в арсеналах найвищих штабів був не дуже великий вибір рішучих заходів, він і витяг отой «догнать и перегнать», або «ускорение технического прогресса».

Але, як тільки натиснули на оту кнопку, де було написано «ускорение», то не встигли і розігнатися, як щось загарчало, затріщало, загуло, зачаділо…

Генсек обдивився і зрозумів, що на цьому швидше не поїдеш — потрібна перебудова.

Генсек скомандував — і весь той загін, який «ум честь і совість», який будував світле майбутнє, побудував «развитой соціалізм», і економну економіку, взялися все те, що побудували, перебудовувати, та так захопилися, що і не зчулися, як все загуло…

Та загуло так, що звалилась і велика держава, і Берлінська стіна, і увесь соціалістичний табір.

Та як тільки розвіялась пилюка і стало видно велику кучу уламків, то всі побачили, що той передовий загін, майже неушкоджений — знову на горі, як ото г…но в ополонці. Виборсавшись з-під уламків, вони позбулися тільки свого «ум, честь и совесть» і, навіть не зробивши спроби його витягти з невичерпаним завзяттям знову почали будувати, на цей раз ринкову економіку…

Що з цього вийшло, ви відчуваєте на власній шкурі: це надзвичайно низький 6-7% рівень зарплатні в одиниці виробленої продукції, це ваші пенсії на грані фізіологічного виживання, це знову багаточасові черги за субсидіями, це безробіття, яке спонукає мільйони наших співвітчизників шукати заробіток за кордоном, і інші негаразди.

А вони, оті «великі будівельникі», таки побудували «світле майбутнє» — тільки для себе і своїх нащадків. Поховавши «ум, честь і совість» під уламками імперій і тепер нічим не обтяжені, вони привласнили собі майже все, що було побудовано за всі роки існування отої великої держави і було власністю всього народу…

А до того ж вони залишились і при владі. Подивіться, люди добрі, навкруги, — од самого невеличкого селища і до великого міста — майже скрізь ті самі, що були і тоді…

Так що, як казав наш видатний земляк: «Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазте».

Прикро, дуже прикро визнавати, але це є факт: саме та частина нашого суспільства, яка найменш захищена соціально, кому 60-70 і більше, саме вони найбільше і впливають на якість нашого сьогодення.

Вони звикли виконувати свій громадський обов’язок, дисціплиновано приходять на виборчі дільниці і голосують…

Саме голосують, а не обирають — а це дуже велика різниця! Я їх не засуджує, такими їх зробила та система, але прикро, дуже прикро, що ці люди своїми руками, тобто голосами, самі гальмують покращення свого злиденного життя.

З якоюсь фатальною упертістю вони знову допускають до влади тих, у кого честі і совісті давно вже нема, а ум скерований в один бік — добавити до того, що вже наворовано, ще і ще…

А щоб якомога більше утриматись при владі, щоб знову потрапити у владні ешелони на чергових виборах, вони здатні до будь-якої брехні, будь-яких обіцянок. А наївні і довірливі старенькі їм вірять і віддають свої голоси, не усвідомлюючи, що не тільки себе позбавляють можливості хоч трохи пожити пристойно, а й дітям і онукам своїм творять велику шкоду, бо для них вони віддаляють можливість змінити обличчя України, добудувати її, довести до європейських стандартів і жити заможно і щасливо у своїй справедливій і затишній державі.

Навколо нас в тих державах, які разом з нами виборсались із того соцтабірного багна, зовсім інший вимір життя. Бо там суспільство не допустило до влади тих, які були у партноменклатурного корита, і тому вони їм не завадили побудувати пристойне життя.

Отож і маємо те, що маємо.

Технические спецификации и фотографии чешских машин Skoda Yeti

Посмотрите публикации по этой теме:

Мои жизненные университеты В картинах художника – малая родина Братья Нобели добывали нефть в России Шевченкиана нашего земляка

Материал размещен на сайте 23 марта, 2012, в рубрике Наша история. Опубликован в газете"№11 14 марта 2012г"

Понравилась статья? Оцените ее - (Нет оценок) -

Возможно, Вас так же заинтересует:

Загрузка...