Водохреща в Олександро-Калиново

«Відчуття неймовірне!»

«Відчуття неймовірне!»

Віталій КОЛБУНОВ

Напередодні погода нам підготувала невеличкий сюрприз у вигляді свіжого, довгоочікуваного снігу, який ще зранку суботи вкривав шаром у кілька сантиметрів все навкруги. Але до середини дня стало тепліше, а з настанням темряви задріботів дощ. Тому перспектива екстрімального катання нависала над нами, як похмуре небо на протязі останнього місяця.

Зранку, як на диво, сміялося сонечко, і це надихало на майбутню подорож. Традиційні збори не забрали багато часу, місце було визначено.....і от ми вже в дорозі. Складнощі були лише на Торецькому, де багато заледенілих бугрів і калюж. А далі дорога — «потянєт». А інколи, взагалі чистісінький асфальт. Нас з цікавістю роздивлялись люди і сигналили автівки.
Вирішили рухатись вулицею Ломоносова і далі по «донецькій трасі». Рух машин був невеликий, а дорога чиста і ніяких перепон для нас не було. Швидко дістались об’єкту «динозавріки» і вирішили трохи затриматись там, щоб роздивитись і зробити пару знімків.
Виявилось, що не все так просто Нам повідомив «черговий на об’єкті» про те, що треба заплатити за вхід на територію. Територія це невеличкий пагорб, оточений стрічкою, на якій написане якесь попередження типу «ведуться роботи». На пагорбі (радіусом не більше 10 метрів) стоять фігури динозаврів у невідповідній пропорції один до одного. Ну, це як поставити слона й коня, і вони при цьому однакового зросту. Табличка сповіщає про те, що тут знаходяться сюжети з юрського періоду. Найбільший «бігборд» присвячений переліку послуг і відповідних цін..... Біля входу-сходинок лежить скам’янілий стовбур давнього дерева. На його поверхні розсип дрібних обігових монет. Яке відношення ця «деревина» має до юрського періоду, нам незрозуміло. До того ж, яким чином вона тут з’явилась…
Починаємо спуск в Олександро-Калинове, з відкритої ділянки відкривається чудовий краєвид на річку і міст через неї. Справа від нього — мета нашої подорожі. Спускаємось ближче і роздивляємось чималу кількість людей і багато машин (приблизно 40). Ще здалеку ми помітили два великих намети для торгівлі, призначених для перевдягання тих, хто має бажання пірнати в ополонку. Дизель- генератор для озвучування. Два великих столи з лавами по обидва боки, прикрашені гілочками з ягодами калини і великими паляницями. Одна польова мобільна кухня, з якої струменів дим і смачно пахло, декілька мангалів з шашликами від яких тягнуло взагалі таким смачним, що в животі в декого паморочилось. Ще — нарубана велика купа деревини для мангалів. Біля берегу стоїть ялинка прикрашена як на Новий рік, і біля неї дуже колоритний «батюшка» читає щось обрядове.
Почути це було важкувато через щільний натовп, який оточив його півколом і виставив наперед посуд з водою для освячування. Помітили там ще й пресу і трійко правоохоронців, які походжали серед людей і спілкувались.
До нас підійшов керівник Олександро-Калиновського етнографічного музею Андрій Тараман і привітався... Мабуть, він пояснив місцевим, хто ми й звідки. До цього нас розглядали лише здалеку, а тепер стали підходити й питати традиційно: «чи важко», «чи холодно», «а нє скользко»... Особлива увага до коліс «Айрона», які шиповані на зиму і в нього через це взагалі ніяких проблем з пересуванням.
Ми теж підійшли, щоб отримати свою «порцію» свяченої води, яка виявилась досить теплою. Ось нарешті з’явився перший «доброволець» пірнати у воду, перехрестився і тричі занурився.
Після цього залунали пісні і почалося масове купання. До роздягалень навіть черга невеличка вишикувалась, Ми теж вирішили спробувати таке. Я особисто вперше в життя пройшов цей обряд. Все було чудово! На декілька секунд тебе охоплює свіженька водиця, а коли ти пірнаєш, звуки стають такі глухі, подих спирає... Відчуття неймовірні! Тепер швиденько до намету, який встелений очеретом, і це дуже зручно. На гачках висить одяг, і ми швидко вдягаємось в тепле... На диво швидко сохне голова.
Вже лунають народні пісні, які співають жіночки й молодиці в яскравих хустках. Роздають риб’ячу юшку та чай... Ми вмостились за столом і з великим задоволенням все це вжили (з добавкою).
Свято було в самому розпалі, але нам вже час було вирушати в зворотньому напрямі. Додому повертались через берестівськи теплиці і вийшли на Ломоносова перед Ювілейним. Я ніколи так вдало не повертався додому цим маршрутом: і весело, і цікаво, і відчуття чогось такого, що сталося з нами, чого ніколи не бувало... До того ж цікаві розмови дорогою помітно скорочують шлях. Незручну ділянку пройшли пішки (метрів 300), щоб трішки розім’ятись. Зробили зупинку біля старих будівель — амбулаторії та фабрики, що виготовляє халву, зробили декілька фото. Після чого наша група дещо розділилась: хто — в напрямі траси в бік Яковлевки, а ми — повз газову станцію «на пушку» і додому.
Скільки проїхали — не скажу, бо забув онулитись. Передній переклюк замерз — перетворившись в льодяний пухир.
Так минула насичена неділя. А вдома нас чекали смачні наїдки,тепло і... На жаль, новини та гірка правда життя...


Понравилась статья? Оцените ее - Отвратительно!ПлохоНормальноХорошоОтлично! (3 голосов, средняя оценка: 2,33 из 5) -

Возможно, Вас так же заинтересует:
Загрузка...

4 комментария к статье “Водохреща в Олександро-Калиново”

  1. Осиновый кол:

    Ну, а где фото путата-членоголова в красных труселях и черной майке, которому в ал.дружковке на Крещенье не сиделось????

  2. Данко:

    Под каким бы псевдонимом не маскировался ал.дружковский головочлен (лента,козарлюга, теперь вот — виталий долбунов), но почерк, и самое главное, поливание грязью и беспредметная критика (динозавры видите ли не тех размеров, Тараман «не так привітався» (мабуть треба було Тараману зустрічати цого пихатого ол.дружківського головочлєна поясним, а той навіть земним покльоном), «свячена» вода видала дуже «теплою» — выдают «почерк» подлеца с ног до головы. К тому же, как же, всем очень интересно знать о том, на какие доходы (неужели со строительства «музэя» и «алэксыных чытань») у этого долбуна новый «Айрон» с шипованной резиной?
    Однако, в «статье» есть и неточности. Например, этот «долбунов» пишет, что «пирнав вперше» в ал.калиновский приток клебанбыцкого водохранилища, однако его «бандеровский» комплект нижнего белья — красные семейные труселя и черная вышитая майка-алкоголичка, а также неуёмный аппетит за общим громадским столом НАДОЛГО запомнились не только местным жителям с.Александро-Калиново. Уха, она то конечно, была «бесплатная» (Тараман за всех заплатил), но всем пришедшим на «свято» местным жителям ее попросту не хватило, т.к. ал.дружковский «гость» прибыл на «айроне» не сам, а привез к столу всю семью и всех своих многочисленных родственников. Ал. калиновцы — люди тактичные, желали «приятного аппетита» и не раз предлагали «добавки», но рассказы о неуемном «аппетите» ал.дружковского гостя уже ходят по всей Донецкой области…

  3. ППШ:

    сатья ни о чём. Ехали-окунулись-пожрали. «Передній переклюк замерз» — ай-ай это он после купания он замерз. Берегите свой переклюк а то ссать больно будет

  4. Винт Мосина:

    Замерзший «переклюк» (передний) для данных обкунавшихся в алкалиновской речке-вонючке «господ-панов» даже очень большой плюс — ничего не будет мешать подальшей активизации их задне-обсиральных «отворив»…