Войне и смерти вопреки

Юрій ДОЦЕНКО

Dozenko Летом 2014 года, когда горела донецкая степь, снаряды и мины падали на жилые дома, а дороги заполнили сотни тысяч беженцев, в Красноармейске (сейчас Покровск) вышла в свет книжка «Цікавий сонях» (вірші для дітей). Ее автор — известный донецкий поэт, член Союза писателей Украины Юрий Доценко. Его хорошо знают читатели НД, потому что он работал в нашей газете некоторое время. Летом 2014 года он тоже в толпе беженцев покинул Донецк, надеясь вскоре туда вернуться… Но пока, как говорится, не судилось.
Юрий Тимофеевич любезно передал нам сигнальный экземпляр своей книги с авторскими правками, так как испытывает к Дружковке особое чувство — он ведь родом из Малатарановки. Мы выбрали из сборника «зимние» стихи — надеемся, они вам тоже понравятся. Иллюстрировали сборник ученики Красноармейского учебно-воспитательного комплекса (с некторыми рисунками вы можете познакомиться на нашей странице). Сам факт выхода книги с детскими стихами на украинском языке в самый разгар военных действий весьма символичный.

НА РІЗДВО

Навкруги — така краса,
Справжісіньке дивонько!
На Різдвяних небесах —
Зіроньки, сніжиноньки.
Місяць, як козак Мамай
З оселедцем срібним,
Споглядае милий край —
Украіну рідну.
Він бажає усім нам
Миру, снів крилатих —
Що ще треба дітлахам
У батьківській хаті!

ЧАРІВНА ТОРБИНКА

Дід Мороз на Новий рік
Завітав на наш поріг,
До теплої хати
З дарунком багатим —
З пишною ялинкою,
З повною торбинкою.
А у щедрій тій торбинці —
На всілякий смак гостинці
Дорогим маляткам,
Хлопчикам й дівчаткам,
Школярикам любим,
Усім добрим людям:
Солодощі-ласощі,
Аромати-пахощі,
Іграшки-забавинки,
Книжечки-цікавинки,
Мрії-побажання,
Щирості-вітання,
Ліпотулечка-краса,
Новорічні чудеса!

МАЛЕНЬКА СНІЖИНКА

Я — малесенька сніжинка,
Я — легенька, як пір’їнка,
Я літаю понад вами,
Над гаями і полями,
Над містами й селами,
Гірками веселими,
Де сміються на санчатках
І хлоп’ятка, і дівчатка!
Я— дрібнесенька сніжинка,
Я — красива, як картинка!
Для рідненьких тата й мами
Кращої, ніж я, немає!
А не вірите мені —
Запитайте в них самі!

СРІБНА ВІХОЛА

Срібна віхола мете —
Світом зимонька іде,
Йде у теплих рукавичках,
На плечі свистить синичка,
На деревах снігурі
Червоніють до зорі.

Світом віхола мете —
Навпрошки зима іде,
Йде у білій кожушині,
Вкритій інеєм хустині.
На долоні у руці
Гріють крильця горобці.

Срібна віхола мете —
Світом зимонька іде.

БІЛА ЗИМА

Білі дерева,
Білі хатинки,
Білі дахи —
Ніби білі хустинки,
В білому небі —
Білі хмаринки,
В білому полі —
Білі стежинки,
В білій криниці —
Білі крижинки,
В білому танці —
Білі сніжинки,
В білому віршику —
Білі сторінки,
Біло довкіл!
І в цім дива нема —
Біла до нас
Завітала зима!
ВЕСЕЛЕ ЛАСТОВИННЯ

Lastov Ще не розтанув сніг у полі,
Та квітне вже на видноколі
Блакитним проліском весна!

Іще бурулька не опала,
Та вже збіга краплинка тала
Зі скла ранкового вікна.

Ще на деревах у садочку
Не розпустилися листочки,
Та вже проснулося коріння.

Іще птахи не прилетіли,
Та вже на кирпоносик сіла
Весела зграйка ластовиння!

МАЛИЙ ТЕНІС

(допоможіть відповісти)

Ракетки взявши в рученята,
У теніс грають Петя й Ната.
Як над столом літає швидко
Біленька кулька через сітку!

Наталка з Петриком зростають,
Здоровий гарт спортивний мають,
І скоро на чемпіонаті
Медалі будуть їм вручати,
Бо всіх в змаганні переможуть!

А поки що ніяк не можуть
Збагнути дітлахи одненьке:
Чому цей теніс звуть маленьким?..

Хто хоче юним тенісистам
На це питання відповісти?

ВЕСНЯНІ ПРОМІНЦІ

З неба сонце припікає,
Крига на ріці скресає.
В човнику на березі
Сушить весла березень.
Стежкою знайомою
Кваплюся додому я
І тримаю у руці
Золотаві промінці.
Не від сонечка спіймала —
Їх мені подарувала
Тітонька-вербичка —
Довгая косичка.
В слоїку на підвіконні
Їх поставлю на осонні —
Хай пускають промінці
У водичку корінці!
А як потеплішає,
Побіжу прудкіше я
Висаджати при ріці
Зеленаві промінці.
Хай їх пестить березень
На веснянім березі,
Щоб зросли вербичками
З довгими косичками!

ВЕЧІРНІ ГОСТІ

Місяць став у палісаді,
До віконця припадає.
Я б його впустив до хати,
Та все одно не завітає,
Бо далеко він у небі,
А мені здається— близько...
Ось і мама кажуть: «Треба
Вже тобі, синочку, в ліжко.
Спи, маленький, міцно-міцно,
І до тебе прийдуть в гості
Срібносяйний красень-місяць,
І зірки із високості...»

КОРИСНІ коники

Є коник старенький —
Він тягне із поля
У бричці врожай
Буряків, бараболі.

Є коник маленький —
Він діток катає,
Що лагідно «поні»
Його називають.

Є з крильцями срібними
Крихітний коник —
Стрибає з-під ніг він
В траві на осонні.

А є іще коник,
Що зветься «медяник» —
Солодкий, смачний,
Розмальований пряник.

У них — спільна назва,
Хоча зовсім різні.
А ще — вони дуже
Красиві й корисні!
КУДИ ПОДІВСЯ ШПАК?

На балконі у шпаківні
Мешкає синичка.
Малий Дмитрик пригощає
Синичку пшеничкою.

Пада з неба сніг лапатий,
Морозець щипає,
Та синичка у шпаківні
Клопоту не має.

ВІДГАДАЙТЕ ШВИДШЕ

Скільки крил у поросятка?
Скільки гребінців в козлятка?
Скільки ніжок в гусачка?
Скільки голок в їжачка?
Вушенят — у слоника?
Хоботків — у коника?
Ніжок — у мурашки?
Пір’їнок — у пташки?
Скільки хвостиків у кішки?
Скільки плавників у мишки?
Скільки зубчиків у щуки?
Скільки язичків в гадюки?
Ріжків — у собаки?
Ротиків — у рака?
Оченят — у білки?
Пазурів — у бджілки?

Відгадайте швидше:
Що не так у вірші?!

ПІВНИК-СПІВУНЕЦЬ

(Загадка)

Коза припнута
Дзвінко мекає.

В струмочку
Крякають качки.

Курличе над гніздом
Лелека.

В траві бухикають
Бички.

Корова мукає
На луках.

Ґелґочуть гуси
На ставку.

Під тином
Кошенятко муркає.

Цвірїнька горобець
В садку.

А півник
Одним вухом
Слухає
Й співає
Як? ___________