З історії української мови у Дружківці

Володимир КАЧУР,
голова міського осередку Національної
Спілки краєзнавців України

Kachur

(Окончание.
Начало в № 50 2015 г.)

Першими її пропагандистами серед громадськості виступають В. Марко, В. Півень, С. Дуда. Починається відродження української мови. В Дружківці та її окрузі теж.

В школах це керівники та вчителі. Першою в цьому відношенні була загальноосвітня школа № 2 на Яковлівці. Тодішній директор Є.Б. Фіалко згадує, що в серпні 1991 року вдалося вмовити 11 батьків написати заяви про зарахування їх дітей до україномовного класу. Вчителем стала Соловйова Л.П. За підручниками йому довелося їхати до Львова та просити знайомого директора з Івано-Франківська. Ні в Донецьку, ні в Києві їх не було. Западяне охоче допомогли. Згодом на українську мову навчання переходять школи 10 (на Донському) – директор Сокіл В.Д., 14 ( в Олекієво- Дружківці) – директор Скубанова Г.Л., 4 (Сурово) – директор Баштовий В.П. це невеликі школи, і тому в 1997 році українською мовою навчалося всього 5% від загальної кількості учнів міських шкіл. Процес пришвидшився в наступні роки. В 2001 році вже навчалося 1666 учнів – 19,8 % від їх загальної кількості. В 2007році - 2486 (43%) учнів. В молодших класах відсоток був більше 60. В 2013р. показники збільшаться до 75% в молодших класах і до 60% в цілому по учнях всіх класів.
На рівні молодших класів знаходиться і рівень охоплення україномовним вихованням дітей дошкільних закладів. Українізації закладів сприяла відповідна програма, підготовлена відділом освіти і затверджена міською радою. Слід сказати, що цей процес був цілком добровільним. Хто не обирав україномовний клас, міг навчатись у російськомовному (вони були у кожній великій школі — №№1,6,7,12,17).

kyrsu Старше ж покоління залишалося російсько — та суржикомовним. Замість однієї російськомовної газети виходить три. Більшість з них за змістом, крім «Нашей Дружковки», неоднозначні в оцінці становлення української державності та її мови. Таку ж позицію займали правлячі в місті політичні сили (до 2015р.) Партія регіонів та Комуністична партії, а відповідно і міська рада та селищні. Влада була теж російськомовна, навіть під час виступів в україномовних закладах освіти. ВНЗ, преса, книги теж російськомовні.Складні часи для всього українського настали в період становлення так званої «ДНР». У Дружківці це квітень, травень, червень 2014 року. Дружківська комендатура на чолі з російським офіцером «Васілєвичем» дала наказ зняти в місті всю українську символіку, переслідувались українські патріоти. Наступним кроком було б скасування державного статусу української мови (як це відбулося в Донецьку та інших містах окупованої російськими терористами та їх посібниками території області).
Але на початку липня 2014 після визволення Слов’янська від банди Гіркіна-Стрелкова українськими військовими втекли їх посібники з Дружківки. Прихід військових (до речі, в більшості російськомовних українських громадян) спростував міф, творений у Росії і «ДНР» про «нацистів», «звірства» та тому подібне.
В місті з’явилися переселенці з окупованої терористами та їх посібниками територій. Центральна міська бібліотека організувала для них та всіх бажаючих безкоштовні курси «Навчи друга розмовляти українською».
Поборником української мови показала себе новостворена громадська організація «Громада Дружківка».
Kachur1 В жовтні 2015 року відбулись чергові вибори до міської та селищних рад. Вони показали деякі нові тенденції в суспільно-політичному житті міста.Не стало партій, що скомпрометували себе – Партії регіонів та комуністичної, - вони були відверто проросійськими і про олігархічними. На заміну ім прийшли партії проукраїнські.
На другому засіданні новообраної міської ради переобраний на третій строк міський голова В.С. Гнатенко запропонував проводити засідання ради українською мовою.
Про такий крок говорять: «Рубікон перейдено», — тобто зроблено надзвичайно важливу справу. Вперше після ліквідації запорізького козацтва в українській Дружківці (за складом населення і сьогодні в місті більше 70% - українці) влада заговорила українською мовою.
А широка громадськість, політичні організації, засоби масової інформації мають всіляко підтримати міського голову та депутатів у справі, що повинна покласти край другорядним суперечкам про мови та перейти до першорядної на сьогодні справи — підвищення добробуту громадян міста і України.