Атрофована пам`ять
Микола ХОДУС
«Весною 1933 року у нас з братом попухли і посиніли ноги та налилися водою животи. Ходити ми уже не могли, лише повзали. Та весна була ранньою, і рано відрили свої нірки ховрашки. Отож ми з Павлом поповзки тягали із калюж в гумовому чоботі воду та виливали їх. А знесилена голодом мама варила нам з них похльобку, додаючи туди всякого бур`янцю. Ота юшка нас врятувала від смерті» (з розповіді мого батька Олександра Гавриловича).
26 листопада біля пам`ятника жертвам комуністичного голодомору, що перед БК машзаводу, зібралися люди. З усього нашого героїчного міста Дружківки набралося менше п`ятидесяти чоловік. Наше суспільство убиває байдужість. Може, тому і ладу в Україні немає, що усе всим «пофіг». Це словечко донецького сленгу. Пофігіст — це байдужий. Пофігіст пишається тим, що не прийшов на вибори. А кому він зробив гірше? Лише собі та своїм нащадкам. Бо як кажуть: «Без мене мене женили». Державна влада, яку без нього для нього обрали, примусить усіх пофігістів робити те, що вона хоче. От і виходить, що, продавшись за пляшку горілки і за палку ковбаси та проголосувавши за того, за кого скажуть «добродії», приходиться потім помирати під дверима отих «добродіїв», добиваючись права на (уже давно зароблений) кусок хліба. І учорашня байдужість приводить сьогодні (учора ще байдужих!) на майдани для відстоювання своїх прав...
Чи потрібно сьогодні згадувати про голод 1933 та 1947 років? Обов`язково. І не тільки згадувати, а і розуміти при цьому, що причиною голоду було однопартійне комуністичне керівництво, яке деспотично, по-звірячому керувало державою. Наглою брехнею є твердження про неурожайний рік, бо у 1932 році об`єм продажу хліба з СРСР за кордон був рекордним!
Голод був спланований. Для цього ще у 1930 році 70 % особового складу української міліції було замінено на «спеціалістів», завезених з Росії. І це підтверджено документами. На чорні дошки компартійним керівництвом заносилися села, населення яких потрібно було убити. Згідно затвердженим планам, усі ті населені пункти були оточені військами ЧК — щоб ніхто не вислизнув, не втік від смерті... У містах голодали ті, у кого не було продовольчих карток, бо вони видавалися лише тим, хто був милостиво залишений комуністичною владою ще пожити. До 37 року. І після цього можна твердити, що голодомору не було?! Так, правда довго була утаємничена від народу. Але, як говорить Біблія, «маючий очі – побачить, а маючий вуха – почує.» Я від себе додам, що маючий розум – зрозуміє.
Від голодомору потерпали не лише українці, а і громадяни РФ: у Поволжі, на Уралі, на Кубані. Чому лише там? А тому, що населення тих місцевостей, як і в Україні, у певні періоди комуністичного будівництва виражало явну, навіть збройну, непокору московській комуністичній владі.
Отже, голод був у Радянському Союзі головним інструментом державного управління.
Отож, схиліть голови перед світлою пам`яттю безвинно убієнних голодоморами наших сьогоднішніх та вчорашніх співвітчизників... Як українців, так і громадян РФ. Та викиньте навіть зародки байдужості зі своїх сердець.
Кольцевая разгрузка на большой палец бандаж корректор для большого.
Посмотрите публикации по этой теме:
Материал размещен на сайте 22 января, 2012, в рубрике Социум. Опубликован в газете"№3 18 января 2012г"
(3 голосов, средняя оценка: 2,33 из 5) -
Возможно, Вас так же заинтересует:
Загрузка...
Пан Ходус может хватит уже пиарится на теме голодомора,противно смотреть как вы с сытыми мордами пытаетесь зомбировать молодежь и превращать Россию в образ врага Украины.Скажите спасибо за голод своим украинцам в тогдашней власти УССР.
Малоросс- ты КГБшная фигня. Все что написаг=но в этой статье-это правда. Имеенно такими спрособами выбивали из народа память о своих предках, своем эго.Земля пухом безвинно убиенным…
Пан Ходус,люди у нас не равнодушные и наверное у многих в роду были умершие от голода в то страшное время,но люди чувствуют вальш и не хотят быть использованы ультранационалистического толка политиками.Ведь не секрет как нагнеталась обстановка вокруг этого события,как оранжевые использовали и фото с изображением совсем другого голода и в других даже странах и как составлялись фальшивые списки умерших и как этот вопрос был использован в антироссийской истерии.Так что в том,что люди не приходят на такие даты скажите спасибо своим националистическим мессиям.Так же и недавний «государственный праздник злуки»,который в Донецке собрал всего около сотни «прихильников».И еще,»пофиг» это молодежный сленг,который характерный для молодежи всех регионов страны,как и мат например, и ваше уничижительное отношение к Донбассу/как впрочем и всей оранжевой камарильи/ на страницах СМИ недопустимо.Я понимаю,что вы тут пишите на высокохудожественном языке,и возможно даже в туалет ходите не как на донбассе,но раз уж так ненавидите ту землю на которой живете и тех людей,то поезжайте в галичину на худой конец, если уж вас в ЕС видет не хотят.А редактору газеты,следовало бы перед опубликованием ознакомиться с материалом и не допускать статей несущих в себе национальную или региональную рознь.
Дурак вы батенька!! Круглый дурак!!! Фигня-она и есть фигня….
Для всех коммунистических и НКВДшных агитаторов:
13 января 2010 г. апелляционный суд г. Киева рассмотрел и принял решение по уголовному делу, которое расследовалось Службой безопасности Украины об уничтожении голодом в 1932-33 годах на территории УССР миллионов украинских крестьян. Суд признал сам факт геноцида, раскрыл механизмы, которые были использованы для массового убийства крестьян.
Организаторами преступления суд признал Иосифа Сталина, Вячеслава Молотова, Лазаря Кагановича, Петра Постишева, Станислава Косиора, Власа Чубаря и Менделя Хатаевича.
Согласно заключению проведенной в ходе досудебного следствия судебной научно-демографической экспертизы Институтом демографии и социальных исследований Национальной академии наук Украины, в результате совершенного геноцида в Украине непосредственно от голода погибли 3 миллиона 941 тысяча человек.
Ну,батенька,ссылаться на решения наших заполитизированных судов я бы не стал.Ведь известно что они принимают решения согласно политической коньюктуры в стране.Вчера при оранжевых они признали геноцид ,а завтра,глядишь в тех же документах найдут материалы говорящие что голод был из- за природных условий/засуха,неурожай/ и неумения ком.бюрократов хозяйствовать.
пан Сергей,никто не отричает факта голода в 33 году.Люди против того что это трагическое событие преподносится в «оранжевой» идеологии как аргумент против России и русского народа/как будто большевизм это чисто русская болезнь занесенная в Украину из Москвы русскими/ и то как ловко и с какой легкостью русофобы играют цифрами погибших с голода называя от 3 до 10 миллионов жертв ,а уж объявлять геноцидом только украинцев вообще кощунственно по отношению к жертвам голода других национальностей.