Гарячі літо і осінь «Анастасії»

Ганна Бабич, голова ГО «Анастасія»
З кожним роком діяльність ГО «Анастасія» проторює собі шлях вперед.
Раніше ми їздили до Сорочинського ярмарку, який давав нам можливість зробити крок вперед для реалізації теми «Реабілітація через народноприкладне мистецтво». В цьому році вирішили поіншому: походнопольові умови Гурзуфа, злиття з природою на три місяця дали нам наснагу приносити людям добро і радість.

Поєднання відпочинку з реалізацією витворів мистецтва дають можливість в майбутньому розширити нашу діяльність по темі «Іпотерапія» для дітей ДЦП. Зараз проводяться підготовчі роботи в цьому напрямку. Звертаємося до мешканців міста, у кого болить душа з цього питання, об’єднатися і попрацювати в якості волонтерів для розкриття можливостей дітей ДЦП.

Члени ГО «Анастасія» мають досвід, мають підтримку Конфедерації громадських організацій інвалідів України під патронатом пана Журавка…

А восени початок благодійності почався з Костянтинівського дому-інтернату для осіб похилого віку та інвалідів.

Під’їхавши до цього закладу, ми були приємно здивовані, побачивши сучасну, по-європейські облаштовану будівлю з красивим дизайном висаджених квітів.

Як театр починається з вішалки, так і інтернат почався з прохідної. Нас зустріла приємна жіночка, доброзичливо розповіла про існуючий порядок і про те, як нам пройти до приміщення інтернату.

Таку налагоджену роботу тримає на високому рівні директор інтернату Маріана Цибульська. Далі ми побачили чудово облаштовані холи, мебліровані в сучасному стилі. Палати відповідають всім нормам проживання людей похилого віку та інвалідів.

Назустріч нам вийшла мила пані Людмила Романова, яка займає посаду культорганізатора. Хол, в якому ми проводили зустріч, зібрав дуже багато людей, які підходили і під’їжджали на візочках, щоб послухати бесіду «Значення рушника в побуті українського народу».

Ми попросили присутніх також поділитися своїми спогадами про традиції народу, які пам’ятають з дитинства. Ми побачили зацікавлені очі людей. В сьогоденні багато традицій нашого народу зводиться нанівець. Та інколи нам хочеться зупинитися в солов’їній тиші вишневого саду і приєднатися до Всесвіту, до річечки, що тече поряд, до квіточок, побачити зліт мелетика…

До нашої бесіди приєдналася пані Людмила Кожушко, яка своєю енергією зарядила слухачів до об’єднаної праці в напрямку народно-прикладного мистецтва. Реабілітація через народно-прикладне мистецтво — це така потужна сила, яка може знести на своєму шляху всі проблеми і негаразди.

Громадська організація «Анастасія» причетна до втілення її в життя, і велика подяка жінкам, які приймали в цьому участь: Валентині Шевченко, Людмилі Купріш, Аллі Березовській, Валентині Чистіковій, Ользі Носачевій та багатьом іншим, які своїм натхненням заряджають всіх.