Рейтингоносці

Ганна ЛЮТА

Соціологи тримають руку на пульсі громадської думки. І якщо сьогодні стосовно влади, яка пообіцяла країні економічне диво, показник довіри виглядає досить пристойно (підтримка ПР, за даними КМІС і R&B, відповідно 36% і 43% ), то на адресу її основного опонента (БЮТ) виборці проявляють зрадливу обережність (13% і 17 %).

Проте будь-яку із цих позицій навряд чи можна вважати гарантовано успішною або однозначно провальною. Влада і опозиція як сполучені посудини. Що менше обіцянок виконує перша, то більше відсотків народної любові отримує друга. І в цій історії високого владного рейтингу, втім, як і в будь-якій іншій, диво тільки перші сто днів — диво. А потім — результат конкретної діяльності. Або бездіяльності. Перевірено Віктором Андрійовичем (1,4% і 2 % сьогоднішній рейтинг його і «Нашої України»).
Влада. Навряд чи, здаючи справи Януковичу, екс-президент Ющенко поділився з ним потаємним — відчуттями від власного провалу. Від народної любові (75% підтримки дій у квітні 2005 р.), що вмістилася в революцію, до ненависті, яка в підсумку витіснила Ющенка з Банкової, виявився один крок. Точніше, президентський строк. Ще точніше — перші сто днів. Що ж, на 45-й день свого президентства Віктор Федорович теж на коні. В його кишені разом із посвідченням глави держави, яке Янукович туди ефектно поклав, стоячи на парламентській трибуні, — реванш політичний і психологічний, провал БЮТ у ВАСУ, зшита коаліція, ручний Кабмін і Конституційний суд, своя губернаторська вертикаль. Ще й не таке буде!
При цьому, за даними R&B, Янукович, перемігши Тимошенко з тривідсотковим відривом (48,9% проти 45,4%), сьогодні може похвалитися тим, що вже 56% населення України задоволені результатами президентських виборів. Мало того, хоч би як хвацько поводився з Конституцією її новий гарант, рейтинг позитивної оцінки його політичної діяльності зростає — 53% (у грудні 2009-го був 40%), а негативних оцінок падає: 29% — у березні, 49% — у грудні 2009-го. І якщо 71% громадян, які очікують зміни економічної ситуації в кращий бік на Сході, виглядає цілком логічно, то 14% у Львові здивували. Особливо в контексті 41% тих львів’ян, які вважають, що з приходом Януковича ситуація істотно не зміниться ні в той, ні в інший бік. Що є неабияким авансовим компліментом на адресу регіоналів.
Але! Кінець будь-якої історії — це лише початок наступної. Тут важливо розуміти, що перелічені вище надбання нового президента — тільки крапка в його виборчій кампанії. На основний лічильник суспільство поставило Януковича саме в день його інавгурації — 26 лютого. Коли новий президент отримав гарантований запас часу — 100 днів. Для того щоб: а) задати тон діяльності своїй команді при владі, б) піти на непопулярні заходи на піку рейтингу, щоб із часом компенсувати його неминучі втрати.
Насправді ж політична сила, яка пройшла дворічну опозицію й жорстко критикувала владу в непростий період початку та розпалу економічної кризи, повинна була як мінімум у день інавгурації, як максимум — після оголошення складу нового уряду презентувати країні свої вже підготовлені реформи. Про які, власне, неодноразово й заявляла в опозиції. Цих реформ чекає як бідне населення України (за даними КМІС, 38% тих, хто голосував за Януковича, не вистачає коштів навіть на їжу), так і заможне (33% електорату ПР можуть дозволити собі все).
Але, як з’ясувалося, команда Януковича, яка зібрала «професіоналів» у Кабмін в останню ніч перед призначенням і тільки-тільки заглибилася у вивчення економічної ситуації, свої золоті сто днів профукала. Тепер «реформаторам» втрачати доведеться більше. Як у випадку проведення економічних реформ, так і у випадку їхньої відсутності. Тим паче в контексті рваної політики Банкової на ідеологічному фронті. Сьогодні російськомовні розгублені. Україномовні озлоблені. Європа здивована. Росія не впевнена. Опозиція підраховує можливі дивіденди. Наразі, правда, теоретичні.
Опозиція. Поки що кожний третій депутат Верховної Ради та облради, а також кожний п’ятий народний обранець, який засідає в міськраді, — член БЮТ. Але якби вибори відбулися в березні, то, за даними R&B, більшість БЮТ скоротилася б удвічі. КМІС дає ще скромніший відсоток цій політичній силі, яка зусиллями Юлії Володимирівни претендує на головну роль в опозиції, — 13,6% від усіх тих, хто проголосував. Причин може бути кілька. Так, якщо одна частина населення зачаїлася в очікуванні обіцяних реформ, інша, яка втомилася від нескінченних політичних баталій «одних і тих самих», висловлює пасивний протест владі як такій. Кількість тих, хто проголосував проти всіх, а також тих, хто не бажав брати участь у голосуванні й не міг узагалі щось сказати із цього приводу, становить відповідно 6,3%, 8,5% і 13,4% (за даними КМІС). R&B пропонує свою шкалу байдужих і незадоволених: 5% (проти всіх), 4% (не взяв би участі в голосуванні), 6% (важко сказати).
Не секрет також, що опозиція розколота. Ну, хоча б тим, що радикально налаштована до влади Тимошенко перебуває в опозиції до Януковича, а той-таки Яценюк (його рейтинг підтримки, за даними R&B, — 5%, КМІС — 4,2%) є опозицією Януковича. Відчуваєте різницю? Цікаво, що при цьому показник позитивних оцінок діяльності лідера БЮТ ще з травня 2009-го завмер на рівні 25—26% (R&B), як, утім, і рейтинг негативних відгуків (56% — у грудні, 56% — у березні). Яценюка ж, який причаївся під крилом нової влади, оцінили вище: 22% — у грудні, 30% — у березні. Мало того, негатив, який народ відчував до Арсенія Петровича, зменшився (45% — у грудні, 29% — у березні). Що також опосередковано підтверджує наявність у суспільстві сподівань на реформаторські здібності команди Януковича.
Ситуацію з БЮТ ускладнюють іще й внутрішні проблеми. Відхід частини депутатів у коаліцію, а Андрія Портнова в адміністрацію Януковича — прямий натяк на те, що основні труднощі в БЮТ тільки починаються. Якщо додати сюди й позицію низки центральних ЗМІ, які впали раніше, ніж армія Януковича почала стріляти, то в числі ресурсів, спроможних щось зробити з рейтингом БЮТ, — тільки проколи нової влади і знахідки самого БЮТ. Точніше, оперативний пошук як нової форми опозиції, так і її якості. Включаючи партійні чистки, вже анонсовані Тимошенко, а також нове ідеологічне наповнення, що відрізняється від того, яке блок уже продемонстрував, будучи при владі. А цього громадськості Юлія Володимирівна поки що не презентувала.
«Дзеркало тижня»