Сезон відкрито!
Віталій КОЛБУНОВ
Відкриття велосезону вже традиційно відбувається в селищі Білокузьминівка і організовується дружківськими велосипедистами, за активної участі Краматорська, Костянтинівки, а тепер ще й Бахмуту (Артемівська).
Цього разу був незвичний пункт в програмі заходу.
Дружківський туристичний клуб влаштував для всіх, хто наважився, за допомогою спеціального спорядження швидкісний спуск з крейдяних скель.
У Білокузьминівку учасники діставались з різних напрямів і в різний час старту, відповідно від віддаленості, стилю катання, віку і т.д.. Раніш за всіх у подорож відправився Сергій — аж о 7-й ранку! Справа в тому, що він приймав участь у « Відкритому велопробігу» 18 квітня, на спеціальній велоколясці для інвалідів і там почув про наступний масовий захід. Для цього йому знадобилось більше часу, ніж всім іншим для того, щоб бути там вчасно. Тому він виявився першим рекордсменом цього дня!
В той час, коли туристи почали налагоджувати своє спорядження (попередньо зібравши дрова для кухні), на місце прибули наші кухарі і організатори заходу і почали займатись своїми справами. А справ було досить.
В програмі ще був заявлений невеличкий велопробіг, в якому приймали участь лише охочі «добровольці» — це ще (додаткові) 24 кілометри до загального «треку» за цей день. Траса пролягала вже звичним маршрутом через Білокузьминівку — Веролюбівку — Майське — Маркове — Федорівку, мальовничими дорогами з усіма пахощами свіжої трави, весняним цвіріньканням пташок і іншим пурханням комашок і метеликів. Все це нам заважав розгледіти і почути докучливий зустрічний вітер — перші 5 кілометрів. Не так щоб дуже, але без нього було б краще. Але потім почався великий спуск у Веролюбівку, а після неї вітер лише допомагав.
Свій заїзд, який добігав кінця, ми присвятили (крім відкриття сезону) сумній даті. Так вже збіглось, що цей день припав на чергову річницю Чорнобильської катастрофи.
Поки ми катали своїм маршрутом, в «таборі» відбулось змагання. Потрібно було піднятись вгору велосипедом, стартуючи за секундоміром. Той, хто впорається з цим швидше за всіх (стартував кожен окремо) стає переможцем. Дійство дуже веселе, динамічне і видовищне.
Також, за цей час, всі бажаючі встигли випробувати себе у швидкісному спуску зі скель. А для цього ще потрібно було на ті скелі видертись. Коротше кажучи — за цей час, кожен зморював себе, як тільки міг і хотів.
Ми фінішували якраз одночасно із останніми сміливцями, які повертались зі скель. Відповідно до розкладу, обід почався вчасно (13:00). Чи то ми встигли до нього… Дехто, навіть вже встиг підійти вдруге, поки перші ще отримували….
Смачний суп із копченими крильцями і зеленню, було приготовано із запасом… вистачило й на добавку. А ще був чай із печивом!
Товариство відпочивало, і був час роздивитись навколо. Цього разу (порівняно з іншими роками), мабуть, через чудову погоду, були присутні багато дівчат і дітей. Діточок транспортували у спеціальних велосипедних крісельцях, а дехто вже спромігся подолати маршрут на власному маленькому транспортному засобі.
Після обіду було оголошено естафету. Команда від міста (її учасники) повинна подолати на велосипеді, рухаючись «змійкою», а у зворотному напрямі — пішки, бігом. Після цього все в зворотному напрямі. Все це дійство проходить в долині, а глядачі і вболівальники розташувались на пагорбі, наче у амфітеатрі. Після естафети, «гладіатори» почали змагатись у прицільному киданні покришок. Метою було, з відповідної кількості спроб, якомога більше покришок накинути на деревину. Все виглядало ( як і попереднє змагання) досить весело, особливо під коментарі і вигуки чисельних вболівальників.
А потім — дорога додому: підйом і шалений спуск до траси, спокійна подорож вздовж річки і поступовий розчин серед міських вулиць і людей.
Сподіваємось зустрітись на «закритті» і завжди, під таким синім, чистим і мирним небом…