Вишита Україна

Ольга СИЧ

Моя вишита Україна! Моя чарівна, барвиста, оспівана не тільки в піснях і казках, але й у вишиванках та рушниках земля!

За своє життя мені довелося об`їздити майже всю Україну зі Сходу до Заходу. Побачити барви кожного регіону. Побачити простих жінок, які творили чудові вишиванки на грані чудодійства. Кожна ниточка, кожен хрестик ніби струми душі жіночої. В вишиванки вкладали душу, свої побажання, свої обереги.
Наприклад, на Буковині вишиванки шиють в вигляді сорочки, а верх вишивають красивими квітами (в останні роки стало модно вишивати бісером), а низ оздоблюється білим кружевом, теж із бісера. Що характерно для цього регіону — таке вбрання одягають на весілля. Звичайно, кожна дівчина намагається створити свій шедевр, щоб виділитися серед інших. В останні роки на перший день весілля вдягають весільне плаття, а на другий — буковинську вишиванку.
На Львівщині та Закарпатті своя мелодія вишиванок — ишивання хрестиком з контрастними кольорами. Але є ніжні відтінки, ніби кольори першого кохання, народження первістка...
Особливе враження я мала на Івано-Франківщині, коли побачила вишиту весільню сукню білого кольору, вишиту ніжним маленьким хрестиком з білих ниток. Це диво демонструвала юна донька майстрині, тендітна, струнка дівчина в вишитій рожевій сукні — і теж маленьким рожевим хрестиком...
На Черкащині, Полтавщині вишиванки більш яскраві, колоритні — мабуть, тому, що тут більше вишивають гладдю. Яскраві квіти чорнобривці, васильки, колоски пшениці, маки, ромашки — квіти нашої рідної України, квіти наших родючих ланів... Їх можна бачити не тільки на вишиванках, а і на подушках, килимах, рушниках.
На моїй рідній Дніпропетровщині в 50-60-роках минулого століття теж було модно прикрашати вишивками не тільки вбрання, але й рушник, підзазорники (це таке полотно, вишите знизу — їм покривали ліжко, а зверху клали мерселеве покривало, щоб вишивка виглядала з-під нього).
Бідно жили українці. Тяжко працювали, але хати були розмальовані не тільки з подвір`я, але й зсередини. Все це не давало селянам падати духом і завжди вірити в світле майбутнє нашої Батьківщини. Згадаємо петріківські розписи моєї Дніпропетровщини, які прославили нас на весь світ! На Донеччині я зіткнулась вже більше з вишитими гладдю рушниками, картинами «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Тарас Шевченко». Ці картини вишивалися звичайним хрестиком і болгарським хрестиком. Вони прикрашали світлиці, яким притаманна була українська тематика...
В минулому році мені пощастило побувати в Кієві на День Незалежності, на Софіївській площі. Це була просто казка! Чоловіки, жінки, діти — майже всі вбрані в вишиті сорочки, сукні, спідниці в яскравих кольорах, візерунках. Вони зібралися з усієї України. Розбігалися очі, тому що ні в кого не повторювалися вишивання і візерунки... Наш народ не тільки талановитий і винахідливий, але й може жартувати. Собачки, кішки, теж поважно проходжувались біля своїх господарів у вишиваному одязі та ще й з віночками на мордочках!
Мабуть, тільки за одне те, що об`єднало нас, українців, підняло патріотичний дух, — треба подякувати Путіну.
Хай живе Україна, хай процвітають її таланти!