Як москалі до бандерівців їздили

(Закінчення. Початок у №46)

Світлана КРЬОКА

Вранці 21 жовтня, Труханівську січ зустрічала Вінниця. Після урочистостей на вокзалі, учасники потягу відвідали центральну площу міста, де поклали квіти до Меморіалу загиблим захисникам Вітчизни.

Вдень відвідали школи обласного центру для спілкувалися зі школярами. Дуже цікаві події відбувалися ввечері в актовій залі Вінницького державного педагогічного університету. Зала була заповнена місцевими студентами, студентами Донецького державного університету, що переїхав до Вінниці та молоддю Труханівської січі. Відбулася дуже цікава дискусія між представниками сходу та заходу. Піднімалися питання боротьби з корупцією, навчання та майбутнього працевлаштування. Коли на сцену піднялася мама героя Небесної Сотні Максима Шимка, всі встали і хвилиною мовчання вшанували його пам’ять. Пані Зоя зауважила, що легко бути патріотом на заході, значно важче бути їм на сході. До речі, вона також прийняла участь у потязі і доїхала на ньому до Кам’янця-Подільського. Після дискусії відбувся концерт, де виступали артисти філармонії та потягу. Вінниця подарувала Труханівській січі ще одну зірочку: бандуристку Настуню Ковач, яка приїздила до нашого міста з першим потягом в квітні цього року.
На слідуючий день потяг зупинився у Хмельницькому. За вікнами йшов дощ, тому працювати довелося по скороченій програмі: відвідини Меморіалу загиблим, ляльковий театр, Хмельницька гуманітарна педагогічна академія, кінологічна служба та музей МВС. На щастя, перебування у Хмельницькому продовжилося ще два дні для знайомства з історичними місцями області. Учасники потягу відвідали замок Меджибож, Острожський замок в Староконстантинові і Великосинявський район ,на території якого відбулася битва Богдана Хмельницького з поляками під Пилявою.
Дуже цікава програма чекала мандрівників у Кам’янці-Подільському. Приймаюча сторона організувала пішохідну екскурсію по місту. Відвідували католицький костел, ратушу, замок. У замку проводились козацькі змагання між студентами коледжів міста. Поруч у котлах варилася юшка та куліш. Обід на свіжому повітрі був дуже смачний і ситний. Вечір закінчився зустріччю молоді в Коледжі культури і грандіозним концертом.
14910458_1089959997792163_2942008825261422980_n Чергова зупинка — файне місто Тернопіль. І знову зустрічі в школах та педагогічному університеті, вшанування загиблих на меморіальному комплексі, відвідини музею НКВС. До речі слід відмітити, що на заході нашої країни дуже шанобливо ставляться і до загиблих в роки Великої вітчизняної війни, і воїнів УПА, і афганців, і чорнобильців, і героїв Небесної сотні, і воїнів що поклали своє життя у нас в АТО. В кожному місті, селі та селищі є дошка з загиблими на майдані і в АТО. Біля пам’ятників завжди стоять свіжі квіти.
Чернівці зустріли потяг проливним дощем, тому як і в Хмельницькому, програма екскурсій була скорочена. Зате більше уваги було приділено спілкуванню студентів.

Вперше дорослі з обох сторін пішли на експеримент і залишили молодь віч- на-віч. Виявилось, що як і в інших містах молоді люди дуже швидко знаходили спільну мову, говорили про проблеми, що їх хвилюють, питали про ситуацію у нас на сході, обмінювалися контактами і телефонами. Заїхали також в Коломию, де відвідали музей писанки, школи та економіко-правовий коледж. Коломия — невелике містечко, менше, ніж наша Дружківка, тому переміщувалися пішки. Військовий духовий оркестр, що супроводжував потяг, вирішив зіграти на вулицях міста. Було дуже цікаво спостерігати за виразом обличчя мешканців міста, коли вони бачили колону молоді, що рухалась за оркестром і співала пісні. Люди спочатку запитували: «Що відбувається?», а потім приєднувалися до ходи.
На відміну від інших міст, Івано-Франківськ зустрів мешканців сходу сонячною погодою, тому було дуже багато піших екскурсій по місту, відвідини меморіалу воїнам АТО та героям Небесної сотні. Краєзнавчий музей міста розміщений в ратуші. Там зібрано дуже багато цікавих експонатів. Але найбільш феєричне дійство відбувалося після підйому на оглядовий майданчик ратуші по крутим сходам, коли з висоти пташиного польоту можна було спостерігати все місто. Оскільки день був дуже сонячний і теплий, то концерт був проведений на площі. Відбувалися виступи місцевих співаків та танцюристів, був проведений мастер-клас з вальсу, фокстроту, гопака та коломийок на радість старшому поколінню Труханівської січі. Молодь також не стояла в сторонці і танцювала під мелодію «Воины света».
У Львові знов небо поливало дощем і посипало снігом. Добре що для туристів в місті використовують спеціальні маленькі потяги. В них дуже тепло, затишно і все видно через скляні вікна и стелю. І головне, що звучить цікава розповідь про принади цього європейського міста. Дуже вразило відвідування Личаківського кладовища, Військової сухопутної академії, Яворівського полігону, філармонії і підйом на оглядовий майданчик ратуші. Вже вдруге прийшло на думку: «Вид, який відкривається з висоти, коштує тих зусиль при русі на гору ». Основна подія відбувалася при проведенні дискусії у стінах Львівської політехніки. Бо в цей день була отримана звістка про те, що четвертий потяг буде і поїде він на південь України.
Карпати зустріли нас снігопадами та завірюхою. Але після переїзду через перевал, на небі знов засяяло сонечко. Мукачеве запам’яталося відвідинами Аграрного коледжу, замком паланок і обідом на берегах Латориці. В Ужгороді побували в школах з венгерською, румунською, українською та російською мовами викладання, спробували закарпатську кухню і прогулялися по місту. Ввечері в Центральному домі юнацтва знов відбувалося спілкування між студентами сходу та заходу. Цікаво те, що як і завжди, молодь дуже швидко знаходила спільну мову. На протязі поїздки постійно звучав один месседж, що такі потяги треба було організовувати 10-15 років тому назад. Тоді можливо не сталося таких подій в державі.
Потихеньку подорож підходила до кінця. Залишилося відвідати Луцьк та Рівне. Дуже важко було дивитися в очі дітей, які не хотіли повертатися додому. Як завжди, робоча програма: святкова зустріч, відвідання меморіалу загиблим героям, екскурсії, музеї, заклади освіти. У Рівному брали участь у флешмобі перед футбольним матчем на стадіоні. Отримали такий драйв, що ні з чим не зрівняти. Запропонували у четвертому потязі проводити флешмоби частіше. Ще один такий драйв отримали в останню ніч, коли була організована танцювальна вечірка.
Прибувши до Києва 6 листопада, давали інтерв’ю пресі, прощалися, обмінювалися телефонами і адресами, плакали. Майже кожен хотів повернутися в ці казкові дні. Вже не пам’ятали про те, що душ приймали раз у чотири дні, що інколи залишалися без обіду, що спали по 4-5 годин в купейних вагонах, що інколи не розуміли один одного. Головне те, що знайшли нових друзів, молоді показали чудові міста нашої країни, випробували свої сили. Ще раз прогулялися столицею: пройшли по Хрещатику, побували у Межигір’ї, відвідали Софіївську та Михайлівську площу, оглядовий майданчик та Майдані Незалежності. На згадку залишилося багато емоцій, вражень і світлин.
Розмістившись у вагонах потяга Київ — Костянтинівка довго гомоніли, згадували і жаліли, що все гарне колись закінчується. Поклали голови на подушки і одразу позасинали. Ось і рідна Дружківка! Родини зустрічають мандрівників на пероні. Добре, що є на світі шлях додому!